Читати книгу - "Мережа таємниць, Olenka Ing"

Коли темрява розсіялась, Олена важко перевела подих. Її серце билося швидко, а руки Ігоря, міцно зчеплені з її, були єдиним, що тримало її на цьому боці реальності. Вони опинилися на вузькій вуличці старого міста, осяяної лише тьмяним світлом ліхтарів. Повітря було важким, мовби наповненим спогадами.

— “Ти бачила її очі?” — Ігор говорив напруженим шепотом. — “Вони… ніби знали все.”

— “Знали більше, ніж ми готові прийняти,” — Олена відповіла тихо. — “Я боюсь, що ми тільки на порозі.”

Вони рушили вперед, коли раптом з-за рогу вийшла постать. Це був чоловік у темному плащі, з глибоким капюшоном, що закривав обличчя. Олена здригнулася, але Ігор швидко постав перед нею.

— “Не бійтеся,” — почувся спокійний, трохи хриплий голос. — “Я ваш союзник.”

— “Союзник? Звідки ми можемо знати, що тобі можна довіряти?” — Ігор стиснув кулаки.

Чоловік зняв капюшон. На обличчі — шрам, що тягнувся від скроні до підборіддя, а очі були пронизані тією ж втомою, що й в Олени.

— “Мене звати Марко,” — сказав він. — “Я був близьким другом Ніни… до того, як вона змінилася. Я знаю, через що вам доведеться пройти.”

Олена насторожено глянула на Ігоря. “Що ти маєш на увазі?”

Марко коротко усміхнувся — сумно, майже болісно.

— “Тіні, які ви побачили, — це лише вершина айсберга. Є люди, які грають на боці Ніни, але є й ті, хто хоче допомогти вам. Я один з них.”

— “Чому ти вирішив нам допомагати?” — запитала Олена.

Марко на мить замовк, опустивши погляд.

— “Бо я втратив усе. І не хочу, щоб ви повторили мої помилки.”

Він простягнув їм папку.

— “Тут — документи, які викривають подвійне життя Ніни. Але будьте обережні: те, що ви дізнаєтесь, змінить все. І ваші стосунки, і вашу довіру одне до одного.”

Олена обережно взяла папку, а Ігор напружено стиснув її плече.

— “І що далі?” — тихо запитав він.

Марко похмуро всміхнувся.

— “Ви маєте вирішити, кому довіряти. Навіть найближчі люди можуть виявитися зрадниками. І найгірше — це не Ніна. Є хтось інший, хто стоїть за всім… і він набагато небезпечніший.”

— “Хто?” — запитала Олена, але Марко вже зникав у темряві.

— “Скоро ви самі це зрозумієте…” — прозвучало з темряви.

Олена й Ігор залишилися самі, стискаючи папку, повну відповідей — і нових запитань. Їхнє серце билося в унісон, наповнене страхом, але й непохитною рішучістю.

— “Ти зі мною?” — шепоче Олена, дивлячись Ігореві в очі.

— “Назавжди,” — відповідає він.

І поки вони йшли далі, за ними, в тінях, уже спостерігали.

У наступній главі: Олена відкриває першу сторінку папки — і знаходить там фото, на якому… Ігор. Але чому його обличчя серед ворогів? І хто цей “набагато небезпечніший” гравець?