Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Бюро трудової статистики, такі робочі місця, як працівник із надання медико-соціальної допомоги і персональний помічник, забезпечували в 2012 році середній дохід менше 21 тисяч доларів і потребували рівня освіти «нижчого за загальний середньоосвітній». Жодних сумнівів, що значна кількість працівників просто не має вдачі, потрібної для того, щоб успішно займатися такою роботою, як догляд за стариками. Коли працівникові не подобається займатися штампуванням деталей — це одне. Та якщо він ненавидить свою роботу з догляду за безпорадним стариком, то це перетворюється на велику проблему.

Якщо припустити, що прогнози Бюро трудової статистики справдяться, і ці робочі місця дійсно з’являться у майбутньому у великій кількості, то виникає питання: а хто, власне, платитиме цим працівникам? Через стагнацію зарплат, що тривала десятиліттями, а також унаслідок переходу від пенсійних програм із заздалегідь визначеними пенсійними виплатами до часто недофінансованих пенсійних планів, спонсорованих роботодавцем, велика частка американців опиниться у вельми вразливому пенсійному становищі. На той час, коли більшість людей похилого віку дійдуть до такого стану, що їм знадобиться щоденна особиста допомога, мало у кого з них залишиться достатньо приватних ресурсів, щоб наймати надомних соціальних доглядачів, навіть якщо платня за виконання цієї роботи так і лишиться на вкрай низькому рівні. Як наслідок, це, напевно, будуть квазі-державні робочі місця, фінансовані за рахунок програм типу Medicaid, і тому до них ставитимуться радше, як до ще однієї проблеми, а не як до способу її розв’язання.

Вивільнення інформаційної енергії

Як уже йшлося в розділі 4, «революція великих даних» дарує сподівання на нові методи менеджменту та істотне покращення ефективності. Фактично, зростання ролі усіх цих даних може виявитися потужним аргументом на користь їхньої концентрації в сфері страхування здоров’я або навпаки — створення того чи іншого механізму розподілу цих даних поміж страховими компаніями, шпиталями та іншими провайдерами цих послуг. Доступ до більшої кількості даних цілком імовірно означатиме зростання кількості інновацій. Аналогічно до того, як компанія Target, Inc. спромоглася прогнозувати вагітність на підставі купівельних звичок клієнтів, шпиталі або страхові компанії з доступом до масштабних баз даних потенційно зможуть виявляти кореляційні зв’язки між конкретними чинниками, які піддаються контролю, і можливістю позитивного результату для пацієнта. На ранньому етапі свого існування компанія AT&T прославилася тим, що фінансувала й підтримувала корпорацію Bell Labs, яка здійснила найважливіші відкриття у сфері інформаційних технологій двадцятого століття. Можливо, одна чи декілька медичних страхових компаній з достатньою кількістю ресурсів зможуть відіграти аналогічну роль — з тією лишень різницею, що інновації з’являтимуться не внаслідок лабораторних експериментів, а завдяки безперервному аналізу великої маси оперативних даних, які надходитимуть від пацієнтів і шпиталів.

Іще одним важливим джерелом інформації стануть сенсори, імплантовані в пацієнтів або прикріплені до них. Ці пристрої забезпечать безперервний потік біометричної інформації, яку можна буде використовувати як для діагнозу, так і для лікування хронічних хвороб. Одним з найперспективніших напрямів дослідницької діяльності є створення сенсорів, здатних контро­лювати рівень глюкози в людей, хворих на діабет. Ці сенсори мали б зв’язок зі смартфонами чи якимось іншими зовнішніми пристроями, щоб миттєво попереджати пацієнтів, що їхній рівень глюкози вийшов за безпечні межі, і завдяки цьому можна було б уникнути необхідності здійснювати таку некомфортну процедуру, як аналіз крові. Ціла низка компаній вже виробляють глюкометри, які можна імплантувати під шкіру пацієнта. У січні 2014 року компанія Google оголосила, що працює над контактними лінзами, які міститимуть крихітний детектор глюкози та бездротову мікросхему. Лінзи будуть безперервно контролювати рівень глюкози шЛяхом аналізу слізної рідини; якщо рівень цукру в крові пацієнта, який носить ці лінзи, стає надто високий або надто низький, то спалахне крихітний світлодіод, миттєво посилаючи сигнал тривоги. Побутові пристрої на кшталт Apple Watch, про створення якого було офіційно оголошено у вересні 2014 року, також стануть джерелом безперервного потоку інформації, що стосується стану здоров’я.

Витрати на охорону здоров’я та неефективний ринок

У журналі Time за 4 березня 2013 року з’явилася передовиця Стівена Брілла за назвою Bitter Pill («Гірка пігулка»). У цій статті йшлося про чинники, які призводять до невпинного зростання витрат на охорону здоров’я в Сполучених Штатах. Крім того, у статті — випадок за випадком — висвітлювалося явище, яке можна було б визначити як відверту «накрутку» ціни, зокрема, навіть із 10 000 % завищенням ціни на ті ж самі пігулки ацетамінофену, які можна купити без рецепту у місцевій аптеці чи в супермаркеті Walmart. Вартість рутинних аналізів крові, що за програмою Medicare обходяться в 14 доларів, завищили на 200 %, а то й більше. Ціну комп’ютерної томографії, яка, згідно Medicare, коштує приблизно 800 доларів, роздули до 6500 доларів. Імовірний серцевий напад, який насправді виявився нервовою печією, обійшовся пацієнту в 17 тисяч доларів — і це не враховуючи оплати лікареві [24].

Кілька місяців по тому Елізабет Розенталь із New York Times написала серію статей, в яких ішлося, загалом, про те ж саме: розрив, на який знадобилося накласти всього лишень три простих шви, обійшовся значно дорожче 2000 доларів. Краплина шкірного клею на чоло малюка коштувала понад 1600 доларів. А одному пацієнтові загадали 80 доларів за маленьку пляшечку місцевого знеболювального засобу, який в інтернеті можна було придбати за 5 доларів. Розенталь зазначила, що шпиталю ці засоби, які він купує гуртовими партіями, обходяться, напевне, ще дешевше [25].

Обидва репортери виявили, що ці скажено завищені ціни загалом беруть свій початок з масштабного, маловідомого (а часто — навіть таємного) прейскуранта, також знаного за назвою «ціновий еталон». Ціни, перелічені в цьому еталоні, не мають жодного видимого взаємозв’язку і жодної раціональної прив’язки до фактичної собівартості. Єдине, що можна сказати про цей еталон з безсумнівною впевненістю, це те, що ціни в ньому надзвичайно високі. І Брілл, і Розенталь виявили, що найкричущіші випадки зловживань, пов’язаних з цим ціновим еталоном, стосувалися незастрахованих пацієнтів. Зазвичай шпиталі вимагали від цих людей повної оплати згідно з прейскурантом і часто, не барячись, наймали колекторів