Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"

У квітні 1944 року генерал-майор Корчиць одержав наказ прийняти посаду начальника штабу 1-ї Польської армії. У вересні того самого року він став начальником штабу Війська Польського. 27 жовтня 1944 року отримав звання генерал-лейтенанта і посаду командувача 1-ї Польської армії.

З 1 січня 1945 року Корчиць — начальник Генерального штабу Війська Польського.

11 липня 1946 року постановою Ради Міністрів СРСР № 1545 він отримав звання генерал-полковника. Постанову підписав голова Ради Міністрів СРСР, Генералісимус Радянського Союзу товариш Йосип Віссаріонович Сталін.

Начальником Генерального штабу Війська Польського генерал-полковник Корчиць залишався до 18 січня 1954 року. Усі три генеральські звання присвоювали постановами уряду СРСР. Усі три постанови підписані власноруч Сталіним. 1954 року генерал-полковник Корчиць повернувся до Радянського Союзу та звільнився в запас.

Ще приклад.

1938 року майора Станіслава Гіляровича Поплавського було відраховано з лав Червоної Армії та призначено директором свинарського господарства «Культура».

Навмисне не вигадаєш: свиняча культура.

1939 року Поплавського повернено до армії та призначено начальником оперативного відділення штабу 162-ї стрілецької дивізії. Під час війни командував полком. У січні 1942 року підполковник Поплавський отримав у командування 185-ту стрілецьку дивізію. Того самого року він став полковником, 14 лютого 1943 року — генерал-майором. У червні 1943 року отримав у командування 45-й стрілецький корпус.

У вересні 1944 року генерал-майора С. Г. Поплавського було призначено командувачем 2-ї Польською армії, потім — командувачем 1-ї Польської армії. Того самого року отримав звання генерал-лейтенанта. 1945 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після Другої світової війни Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Поплавський був командувачем сухопутних військ Війська Польського, заступником Міністра національної оборони Польщі.

11 липня 1946 року тією самою постановою Ради Міністрів СРСР № 1545 за підписом Сталіна Поплавський отримав звання генерал-полковника.

З 1947 року — депутат польського Сейму, з 1949 року — член Центрального комітету ПОРП.

Командувач сухопутних військ Війська Польського С. Поплавський

А це — генерал армії Радянського Союзу С. Г. Поплавський

Перебуваючи на службі у Війську Польському, будучи заступником Міністра Національної оборони Польщі, Поплавський 12 серпня 1955 року отримав звання генерала армії — Радянської. Звання присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР. Указ підписав голова Президії Верховної Ради СРСР Маршал Радянського Союзу К. Є. Ворошилов.

Прикладів безліч. Ось третій. У вересні 1943 року командувачем бронетанкових військ Війська Польського товариш Сталін призначив генерал-лейтенанта танкових військ Дмитра Карповича Мостовенка. Родом він з міста Урюпинська. Польською мовою не володів. 11 липня 1946 року постановою Ради міністрів СРСР № 1545 Д. К. Мостовенку товариш Сталін присвоїв звання генерал-полковника танкових військ. У липні 1947 року Сталін наказав генерал-полковнику танкових військ Мостовенку повернутися до Радянського Союзу, де той послідовно командував танковими з’єднаннями спочатку Одеського, потім Білоруського військових округів.

Ось приклад непоодинокого, а групового призначення радянських офіцерів і генералів на керівні пости в армію сусідньої держави. У вересні 1944 року управління 6-ї повітряної армії ВПС РСЧА було перетворено в управління ВПС Війська Польського. Управління цілої армії, укомплектоване нашими рідними радянськими громадянами, раптом стало польським. Хоча по-польськи там ніхто розмовляти не вмів.

Командувач 6-ї повітряної армії Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант авіації Федір Петрович Полинін відповідно став командувачем ВПС Війська Польського. Родом Федір Полинін із Саратовської області. Це не дуже далеко від Урюпинська. Іноді мені хочеться кричати туди, у 1944 рік: «Федю, ну які же із нас поляки?!».

Польською авіацією саратовський Фєдька командував до 1947 року. 11 липня 1946 року тією ж таки постановою Ради Міністрів СРСР № 1545, підписаною тим-таки товаришем Сталіним, Полинін отримав звання генерал-полковника авіації. Після того повернувся до Радянського Союзу, з поляка перекинувся на росіянина та продовжував службу на високих постах у ВПС Радянської Армії до 1971 року.

Крім командирів, у складі Війська Польського та в інших державних структурах перебували радянські «радники». Наприклад, 6 березня 1945 року комісар Державної безпеки 2-го рангу Іван Олександрович Сєров, крім інших посад, отримав ще одну — радника НКВС СРСР при Міністерстві громадської безпеки Польщі.

Прізвище Сєрова нам уже десь траплялося раніше. Точно — Катинь, Мідне, П’ятихатка... Іван Олександрович Сєров розумівся на наведенні ладу шляхом масових розстрілів. Поради давав слушні. Радником був тямущим.

Тут треба додати, що вслід за переможною Червоною Армією йшли війська НКВС. Їх завдання — охорона тилу. Тил вони охороняли шляхом проведення облав і каральних операцій. Польщею теж пройшлися.

Отже, з одного боку, винищення всіх, хто чинить опір, з іншого — призначення урюпинських хлопців на вищі командні посади у «звільнених» країнах.

Маршал Радянського Союзу К. К. Рокосовський

А це — Маршал Польщі К. Рокосовський

Проте і це не все. Звільнення кожної країни означало, що відтепер на її території будуть знаходитися війська Червоної Армії. Так було й у Польщі. На її території ще під час війни 21 квітня 1945 року було розгорнуто Північну групу військ. Командувач ПГВ — Маршал Радянського Союзу Рокосовський.

1949 року командувачем ПГВ став заступник Рокосовського генерал-полковник К. П. Трубніков.

А Рокосовський отримав звання Маршала Польщі та посаду Міністра національної оборони Польщі. 1950 року двічі Герой Радянського Союзу, Маршал Польщі Рокосовський увійшов до складу Політбюро ПОРП. З 1952 року він заступник Голови Ради Міністрів Польщі.

Маршал Польщі Рокосовський польською мовою володів у межах виконання службових обов’язків. Але траплялися й казуси. Він був елегантним, увічливим, високим статним красенем. З усіх радянських воєначальників, які на війні командували фронтами, єдиний не виявляв хамства стосовно підлеглих. Одного разу Маршал Польщі Рокосовський отримав від секретарки якийсь папір, глянув на нього і коротко розпорядився: «Розберіться і заходьте».

Польською мовою це означало: «Роздягніться і заходьте».

Військо Польське жило за статутами, списаними зі статутів радянських. Дисциплінарний статут був такий: наказ начальника — закон для підлеглого. Довелося Маршалу Польщі просити вибачення та пояснювати симпатичній жінці, що він мав на увазі дещо інше.

Імовірно, що це просто анекдот. Але вельми скидається на правду. Чужою мовою, або своєю рідною, проте давно забутою, можна й не таке бовкнути.

7

Тепер поміркуймо: навіщо товаришеві Сталіну 1949 року укладати Варшавський договір? З ким? З Маршалом Польщі Рокосовським? З генерал-полковниками Радянської