Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

Кривавий місяць повільно забирався все вище по темному небу. Раптом здійнявся і завив вітер. Подав голос пугач. Десь далеко загавкав собака.

Погляд Ґрейна впав на мої губи.

- Я маю сказати, - прошепотів він. Але мій палець ліг на його вуста, змушуючи мовчати.

- Не сьогодні, - попросила я так само тихо. Придивилася до червоних очей.

Демон спіймав мій погляд. Слабко посміхнувся, ніби через силу.

У мене було надто багато питань до нього. І про темряву, і про його особистість, і про те, що він приховує. Але зараз усе це було не важливим.

Я чула його голосне серцебиття та рване дихання. Моя рука почала рух. Кінчиками пальців я окреслила його підборіддя, провела лінію по щоці до скроні. Ґрейн не пручався, лише на мить прикрив очі та затамував подих, а потім подався назустріч моїй долоні. Я запустила пальці у його чорне волосся. Відчула тремтіння, яке пройшло чоловічим тілом.

- Айро, - ледь чутно вимовив охоронець. Ніби кликав мене через сон. Його очі перестали виблискувати, ніби демонічні іскорки у них загасли. Пелена мороку застелила погляд Ґрейна.

Але мене це не злякало.

Я відчувала, що цей чоловік мій.

Його руки ніжно гладили мою спину та стегна. Торкалися майже невагомо, немов він боявся зробити мені боляче або неприємно. Він дивився на мене, як археолог міг би дивитися на знахідку, на яку полював усе життя.

Я знала, що він не завдасть мені шкоди. Не зможе. Ніколи.

І я відчувала те саме.

Ґрейн мав рацію - кажуть, що ми маємо відчувати це у першу ж хвилину. Активна магія, не властива людям, наділяє нас здатністю - або ж прокляттям - відчути демона або людину, який зможе стати ідеальною парою. І коли такий союз складається, зруйнувати його зможе лише смерть. Інакше демонічний потяг буде змушувати демона несамовито шукати свою половину і прагнути тільки до неї.

Тепер я знала наскільки це непереборне почуття.

І я не стала йому пручатися. Знала, що це марно.

Я потягнулася вперед.

У ту ж мить Ґрейн подався до мене.

Спершу поцілунок був ніжним, майже невинним. Ми наче забули усе, що було раніше, та вчилися усьому вперше. Але з кожною миттю ми ставали усе сміливішими. Жоден з нас не зустрів опору. Поцілунок ставав все палкішим, вуста палали. У кімнаті стало спекотно.

Руки Ґрейна вимогливо позбавляли мене одягу. Мої пальці заплуталися у застібках. Ми боялися відірватися один від одного, наче могли дихати тільки разом. Наче боялися, що темрява ночі розділить нас.

Я загубила себе в обіймах Ґрейна. Притулилася до нього та обхопила руками, відчуваючи жар його тіла.

Ніч під кривавим місяцем стала надто гарячою для осіннього сезону дощів. Вона була сповнена жадібної пристрасті. І здавалася нескінченною…

Я прокинулася до світанку. Небо тільки почало світлішати. Відчула як по спині пройшовся холод. Здивовано озирнулася, а потім сіла на ліжку.

- Ґрейне? - натягуючи ковдру вище через ранкову прохолоду, я подивилася на чоловіка. Він сидів на краю, схиливши голову та обхопивши її руками.

Охоронець невластиво для себе почув мене надто пізно. Здригнувся та повернувся до мене.

У мене перехопило подих. Вигляд Ґрейн мав кепський. Його лихоманило, в очах полопалися капіляри, пофарбувавши білок у червоний колір.

- Що з тобою? - я скоріше кинулася до чоловіка. Торкнувшись його чола, ледь не відсмикнула руку. Він палав!

- Нічого, - Ґрейн перехопив мою руку, підніс до свого обличчя та поцілував. Я ошелешено дивилася на нього.

Вчора, здається, демонічний потяг спʼянив мене, змусив ігнорувати очевидне, але зараз я перелякалася не на жарт.

- Ґрейне, тобі погано, я ж бачу! - я відсмикнула свою руку та зазирнула чоловікові в очі: - Скажи мені де болить! Ми ж у цілительки, і вона може…

- Айро, - Ґрейн перебив мене та раптом посміхнувся. Сумно і слабко. Він підняв руку та провів нею по моєму волоссю. Я розгублено стежила за його рухами, а він важко ковтнув і попросив: - Мені треба відлучитися. Але я скоро повернуся. У нас із тобою ще є одна справа.

- Куди ти? - пошепки перепитала, відчуваючи себе зовсім спантеличеною. Пальці Ґрейна торкнулися моєї скроні, потім чола:

- Я швидко повернуся. Обіцяю. Нікуди не йди, і дочекайся мене тут. А поки що поспи.

Я хотіла заперечити. Збиралася не дозволити йому піти. Але раптом на мене навалилася втома. Темрява ніжно заволоділа мною та потягла у забуття. Обійми мороку огорнули мене теплою ковдрою, зануривши у глибокий спокійний сон.