Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

Вдруге мене розбудило якесь погане передчуття. Я відкрила очі та кілька разів кліпнула, намагаючись згадати де я знаходжуся і чому. А коли мені це вдалося, я обурено сіла на ліжку та оглянула маленьку кімнату у будинку цілительки. Вона була порожньою. Навпроти ліжка стояв стілець, на якому раніше сидів Ґрейн, на столі залишилася таця з холодною вечерею. Мого охоронця не було у кімнаті, і саме це розізлило мене.

Я відкинула ковдру та спустила ноги з ліжка. В ту ж мить відчула укол болю. Мене ніби блискавкою пронизало, але я тільки міцніше зчепила зуби та стиснула руками матрац. Потягнулася за своїм одягом, відчуваючи як всередині закипаю.

Та він же застосував на мені свою силу! Темряву!

Я натягувала штани та пошепки лаялася крізь зуби. Як він посмів? Ставиться до мене як до нерозумного дівчиська!

Та взагалі-то, я б мала у цю ж мить повідомити Міністерство Зовнішньосвітової розвідки, що поряд зі мною демон, що володіє темрявою і не стоїть на обліку. Адже усіх подібних до нього зобовʼязані реєструвати працівники саме Міністерства Підглядань! Зазвичай подібних до Ґрейна знаходять ще дітьми, коли у три-чотири роки сила неконтрольовано вивільняється. Дитина не здатна стримувати себе, і чим більше в неї енергії, тим яскравіші демонстрації магії. А Ґрейн дуже сильний, це я змогла зрозуміти!

Темряву неможливо визначити у людині чи демоні, якщо не побачити ці здібності на власні очі. А ще для темряви майже не існує меж. Ті, хто отримав здібність її контролювати, можуть знайти будь-кого через пітьму, можуть підслухати і ховатися у мороку, можуть навіть переміщатися у будь-яке місце, де є хоч найменша тінь. За допомогою темряви вони можуть творити і дуже страшні речі.

А тому кожен володар мороку має реєструватися і носити з собою спеціальний магічний документ, який випромінює специфічну ауру. І саме вона може підказати оточуючим, що поряд із ними той, кому підконтрольна темрява.

Та влада Міністерства Підглядань не настільки велика, як хотілося б вірити її співробітникам. І встежити за усіма жителями країн вони не можуть. А тому, гадаю, що існують люди з даром пітьми, про яких Міністерство не здогадується.

Та ось тут є нюанс.

Я підвелася на ноги. Скривилася від болю, але все ж рішуче зробила крок вперед. Похитнулася і ледь не впала, але все ж втримала рівновагу. Притримуючись рукою за стіну, я попрямувала до дверей.

У голові крутилися уривки розмови, свідком якої я колись стала. Тоді я була впевнена, що та інформація ніколи мені не знадобиться, але тепер намагалася відтворити її якомога чіткіше.

Один з моїх працівників розповідав про свою нову дівчину. Вона працювала у Міністерстві Внутрішніх Справ і часто мала справу з Міністерством Підглядань. Вона розбиралася з документами щодо людей, які володіють темрявою, і висунула припущення, що у країнах на кшталт Моріони, де офіційна влада не може забезпечити нормальне функціонування Міністерства Зовнішньосвітової розвідки, може переховуватися багато людей з небезпечним даром. І на це їй відповіли одне: такий варіант можливий, але подібні люди не несуть загрози. Чому саме? Тому що для того, щоб оволодіти відьомськими заклинаннями чи обрядами потрібен вчитель, щоб розібратися у кривавих ритуалах потрібно багато специфічної літератури та практика, а з темрявою усе взагалі складніше. Навчати володінню нею може лише такий саме чаклун, що має ідентичний дар. При тому, що звичайним заклинанням може навчити навіть теоретик, то з темрявою усе інакше. Сила цієї магії прямо пропорційна тонкості та складності у навчанні. Зараз її вивчали тільки у Міністерстві Підглядань, і тільки вони могли її використовувати. До мене долинали чутки, що саме з допомогою темряви Міністерство може розривати кордони між світами, а може і переміщатися у часі.

Тому офіційною версією зараз було те, що незареєстровані особи просто не зможуть опанувати темряву у необхідному обсязі. Але…

Але звідки тоді узявся Ґрейн?

Я відчинила двері та визирнула у коридор. У будинку було тихо. Шкутильгаючи, я пройшла коридором. Зазирнула спочатку на кухню, потім у кімнату через прочинені двері, але нікого не знайшла. Напевно, цілителька вийшла кудись.

Тоді і я рушила до дверей на вулицю. Мені слід було знайти Ґрейна. Але я навіть не спробувала звʼязатися з ним телепатично - по-перше, це заборонено, а по-друге - темні щити неможливо пробити. Якщо Ґрейн захоче - його не знайде ніхто і ніколи.

Я зупинилася на порозі і поглянула на сіре небо. Мене вже нудило від постійних низьких хмар над головою. Захотілося повернутися в Ізаріду. Але мені ще треба було знайти дівчину, за якою я і вирушила до Моріони. І я була дуже близько. Якби не ті канібали, я б вже вчора була на місці, а сьогодні б уже поверталася додому!

Моя думка раптом обірвалася. Я підняла голову до неба. Його затуляла пухнаста ковдра. Але я точно пам'ятала червоний великий місяць, що зазирав у кімнату, коли я засинала у руках Ґрейна.

Від такої згадки по тілу пройшовся жар. Я навіть струснула головою, проганяючи з неї спогади. Але вони були такими живими та палкими, що вчепилися у свідомість намертво. Довелося зробити глибокий вдих та рушити до хвіртки.

Ми опинилися у якомусь селищі. Навколо були невисокі будинки, на деяких ділянках виднілися маленькі городи. Мене огорнуло приємною атмосферою заміського неквапливого життя.

«Айро!» - голос долинув здалеку.

Я здригнулася та озирнулась. Але вмить зрозуміла свою помилку. Хтось кликав мене не ззовні, а зсередини. Телепатичний звʼязок!

«Айро! Ти мене чуєш?»

«Дорайне?! - ледь не закричала я у відповідь. - Ти що, збожеволів? Телепатичний звʼязок без офіційного дозволу заборонений законами Ізаріди. А якщо ще й влада Моріони відслідкує, то буде нам міжнародний скандал!»

«Та мені начхати!» - прогарчав демон у відповідь. Я зробила ще крок до хвіртки і зупинилася, поклавши на неї руку. Відчула лють, яка вирувала у голосі друга. Нарешті, я змогла нормально його чути. А він продовжував кричати: - «Ти взагалі де була?»