Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

    
            «Вчора
              (Зорі блаватні)
              Завтра 
              (Зорі білі)…»
                                  (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Між вчора і завтра
Зорі
Над стежиною Пана,
Над лісом кентаврів,
Над полями Фессалії
Зорі кольору срібного вістря
Стріли. 
Чашник тирана Лариси 
Пенест Біанор
Бавиться золотом слів
Пеласгів – 
Народу забутих пісень
Моря. 
Кратер повний вина Метеори
(А може це серце – 
Довершене трунком кольору вохри?)
Диво Нефели – час вересу. 
Час крапель, клепсидр і агоній.
Час алегорій (бо верес цвіте).
Слово-вогонь 
У мідному дзеркалі – 
Палає у кузні лапітів.
У рибній лусці візерунок
Забутих письмен лотофагів.
Життя як подвір’я
Палаццо Флоренції – 
Квіти в тюрмі кам’яних лабіринтів.
Зернами маку віщую шовкові дороги
Снів про людей – 
Видив царства тіней
Кольорових як шкіра гепарда
(Бо осінь, бо дощ
Назавжди). 
Майструю зі срібної чаші
Гостре вістря стріли – 
Час полювати
На вурдалаків.