Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

Новозеландський білий кріль належить до середніх порід. Його жива маса – 3,5–5 кг. Тіло надзвичайно щільне, коротке, з широкими грудьми і тазом. Кролі цієї породи – альбіноси, плодовиті, скоростиглі, придатні для виробництва кроленят-бройлерів у будь-яких умовах утримання.

Новозеландський червоний. Кріль м’ясо-шкуркового напряму продуктивності, жива маса – 3,5–5 кг, забарвлення волосяного покриву яскраве вогненно-червоне. Тулуб видовжений, циліндричної форми, з широкими грудьми і сильними кінцівками. Порода вирізняється плодовитістю і скоростиглістю, придатна для схрещування, можна розводити у стерпних умовах.

Рекс карликовий. Це найдрібніший спортивний короткошерстий кролик. Його жива маса – 0,9–1,5 кг. Довжина волосу – 14–15 мм. Має забарвлення всіх кольорових різновидів дрібних кроликів.

Російський горностаєвий. Кріль належить до м’ясо-шкуркової породи дрібного типу. Його жива маса – 2–3 кг. У забарвленні волосяного покриву спостерігається горностаєвий відтінок. Пігментований малюнок очей, маски, лапок і хвоста – чорний або блакитний. Цей кролик невибагливий. Рекомендується для розведення і кролівникам-початківцям.

Сіамський. Невибагливий кролик спортивної породи з живою масою 2–3,25 кг. Різновиди забарвлення – біле з жовтим відтінком і біле з блакитним відтінком. Обидва різновиди мають ознаки горностаєвого забарвлення, на спині буває темна смуга, а на лобі «дзеркало».

Сріблястий чорний. Це невибагливий кріль із комбінованою продуктивністю. Жива маса – 2–3,25 кг. Його первісні різновиди забарвлення (сріблясте жовте, сріблясте диких відтінків, сріблясте блакитне, сріблясте гаванна і нове світло-сріблясте) вважають самостійними породами. Сріблястість утворюється завдяки чергуванню білих і забарвлених кінчиків остьового волосу. Цих кролів можуть розводити початківці-аматори.

Триколірний метелик. За типом і розміром кріль схожий на чеського метелика, має однакову з ним масу – 3,25–4,25 кг. На відміну від чеського метелика, забарвлення цього кроля має малюнок англійського чорно-жовтого метелика. До годування та утримання кріль невибагливий, однак племінну роботу з ним мають проводити досвідчені кролівники.

Тюринген. М’ясо-шкуркова порода кролів, жива маса яких коливається у середньому від 3 до 4,25 кг. За типом відповідає середнім породам. Забарвлення волосяного покриву світло-коричневе. У цього кроля, як у сарни, чорна вуаль на носі, вухах, стегнах і боках. Хоча він невибагливий, поширений мало.

Угорський білий. Порода м’ясного напряму, жива маса – 5–6 кг.

Угорський велетень. Жива маса – 5,5–7 кг і більше, за типом і потребами в умовах утримання схожий на кроля-велетня. Забарвлення волосяного покриву сіро-коричневе.

Французький сріблястий. Кріль породи м’ясо-шкуркового типу, живою масою 4–4,5 кг. Забарвлення волосяного покриву нагадує старе срібло.

Чеський альбінос. М’ясо-шкуркова порода з масою 3,25–5 кг і білим забарвленням волосяного покриву. Тулуб циліндричної форми, кінцівки середньої товщини, довжини і сили. Цей кріль не надто вибагливий, придатний для будь-яких умов утримання.

Чеський метелик. Цей кріль важить 3–4,25 кг. Він вирізняється гарними продуктивними якостями. У нього тіло циліндричної форми, тонкий кістяк, середньої довжини кінцівки. Забарвлення волосяного покриву – симетричний метелик, як у німецького великого метелика, але ніжніше. Різновиди забарвлення: чорне, блакитне, жовте, гаванна, світло-коричневе, сіро-коричневе та черепашаче. Чеський метелик вибагливий до племінної роботи, проте невибагливий до годування та утримання.

Чорноостьовий. Цей кріль має всебічну продуктивність. Належить до порід дрібного типу з масою 2,25–3,25 кг. Забарвлення волосяного покриву біле, кінчики остьового волосу чорні, що створює темну вуаль. Це невибагливий, але поки що мало поширений кролик.

Шиншила американська. М’ясо-шкуркова порода. Крім того що має значно більшу, ніж стандартна шиншила, вагу (близько 5 кг), в інших характеристиках схожа з нею. Тіло середньої довжини, трохи витягнуте, вертикальні вуха. Хутро красиве, м’яке, сріблясто-блакитне.

Шиншила гігантська. Великий кріль із трохи витягнутим округлим тілом. Груди глибокі, вуха вертикально-стоячі. Колір шерсті світло-блакитний із світлим колом навколо очей, світлим низом тулуба.

Шиншила звичайна. Середній за масою кролик (2,5–3 кг). Тулуб компактний округлий. Вуха прямі стоячі. Кролиці мають складку жиру під підборіддям. Колір хутра блакитно-сірий. Підшерстя блакитне, середина перлиста, переходить у білий і має закінчення чорного кольору (бувають коричневі кролики). Низ кролика, облямівка навколо очей світлі, облямівка верху вух чорна.

Японський кріль. Це примхлива спортивна порода середніх розмірів, масою 3,35–4,5 кг. Забарвлення волосяного покриву являє собою чергування чорно-жовтих смуг або плям.

Особливості й способи утримання кролів

Під час утримання кролів потрібно враховувати кілька важливих факторів: освітленість, температуру повітря у приміщенні та систему вентиляції.

Освітленість. Незважаючи на те що кролі у природних умовах є норовими тваринами, вдень вони воліють бувати на сонці. Якщо в крільчатнику недостатньо світла, це може порушити відтворювальну функцію тварин, а відсутність сонячного світла призведе до зниження синтезу деяких вітамінів, що підвищить ризик захворювання. Водночас кролів потрібно оберігати від прямих сонячних променів, оскільки їхній вплив призводить до сонячних опіків, гіпертермії, запалення слизової оболонки, а в результаті до сліпоти.

Клітки найкраще розміщувати під навісом, де тварини будуть захищені від перегрівання спекотної днини і потрапляння прямих сонячних променів. Штучне освітлення допоможе відрегулювати тривалість світлового дня, для кролів це 16–18 год. Дотримання такого режиму дозволить правильно функціонувати їхній гормональній системі. Під час відгодівлі кролів на м’ясо клітки ліпше розташувати в затінених місцях, репродуктивне ж поголів’я тримають у світліших приміщеннях.

Температура. Оптимальну температуру для утримання кролів визначають з урахуванням того, що вони теплолюбні тварини, а протяги та вогкість – їхні найперші вороги. Навіть температура 10 °С може стати згубною для кроленят, що виповзають з гнізда. Хоча дорослі особини й здатні переносити температуру до –20 °С, однак нормально розвиваються ці тварини за температури 10–20 °С. Якщо вона знижується, то кролі споживають більше корму, але ростуть менш інтенсивно.

Для створення оптимальної температури як утеплювачі можна використовувати мішечки з тирсою або соломою й у зимовий період обкладати ними стіни та стелю кліток. Таке утеплення чудово підійде для пологового відділення. Якщо клітки розташовані на відкритому повітрі, то після настання сильних холодів їх рекомендовано занести в гараж, сарай або підвал. Коли такої можливості немає, крільчатник можна захистити за допомогою листків шиферу або дерев’яних щитів, встановлених з усіх боків кліток. У клітках із маточним поголів’ям і молодняком бажано поставити пологові будиночки, у яких зберігається тепло.

Висока температура є не менш небезпечною для кролів. Якщо повітря прогрівається до 30 °С і вище, тварини стають млявими, їхня репродуктивна здатність знижується, підвищується ризик теплових ударів і розвитку інфекційних захворювань. Щоб цього уникнути, рекомендовано обладнати крільчатник припливно-витяжною вентиляцією. Якщо клітки розташовані просто неба, їх треба накривати гілками з листям або тканиною, що здатні захистити кролів від потрапляння прямих сонячних променів, створити додаткову тінь і запобігти розжарюванню матеріалу клітки.

Якщо вміст вуглекислого газу в крільчатнику перевищує 0,5 %, це призводить до млявості кролів, прискореного дихання, зниження апетиту. Смерть тварини може настати за концентрації вуглекислого газу понад 4 %. У разі перевищення вмісту аміаку в повітрі 0,026 % виникає подразнення верхніх дихальних шляхів і слизових оболонок носоглотки, що веде до набряку легенів, запалення очей, сльозотечі. Висока концентрація аміаку в повітрі також може спричинити смерть тварини, тому клітки кроликів регулярно чистять від сечі та калу.

Вентиляція. Щоб уникнути сумних наслідків, треба обладнати крільчатник вентиляцією, яка буває декількох типів: природною, спонукальною та змішаною. В умовах присадибного господарства достатньо використовувати природну вентиляцію.

Під вікнами споруди потрібно розмістити витяжні труби та припливні канали, при цьому витяжних труб треба менше, ніж припливних каналів, але площа їх перерізу має бути більшою. Таким чином, загальна площа перерізу припливних отворів становить приблизно 70–80 % від площі витяжних труб, що дозволяє зовнішньому повітрю рівномірно надходити в приміщення.

Припливні канали розташовують на відстані мінімум 2,5 м від витяжних труб і оснащують відбійними щитками, що перешкоджають потраплянню холодного повітря з вулиці всередину приміщення. На вентиляційних каналах розташовують заслінки, які можна прикривати, контролюючи водночас інтенсивність