Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

– Обов’язково, але загалом: мені потрібен швидкий і спритний компаньйон, здатний непомітно пересуватися і, за потреби, довго утримувати увагу супротивника без отримання серйозних травм.

– Ну в тебе й запити, гаразд, що-небудь придумаємо, – Ладія пройшлася рукою вздовж своєї коси, з п’ять секунд погравшись із кінчиком, після чого, ніби щось згадавши, різко побігла. – Забалакалася я з тобою, на мене ж чекає Веро́ніка! До скорого, Ф – о – к – с!

Спостерігаючи, як дроу на немислимій швидкості зникає з поля зору, я проковтнув так і не сказане прощання.

«І мені вже час, гроші самі себе не зароблять».

***

З міста ми вийшли, обговорюючи майбутній похід. Сам факт того, що доведеться підкорювати підземелля, помітно додав нам мотивації, особливо шанс отримати перший прохід з усіма належними нагородами. Можливо, уже до кінця цього завданням ми всі візьмемо п’ятдесятий і зможемо вряди-годи оновити спорядження.

– Як думаєш, той хлопець і є першовідкривач підземелля? – звернулася я до Дарвіна, наблизившись близько до вуха, щоб нас, не дай Маара, не підслухали.

– Ага, практично впевнений у цьому… – друїд за звичкою гладить свою руду бороду.

– Значить, і бонус подвійного досвіду і здобичі йде з ним у комплекті, – у мене прямо руки сверблять увірватися в натовп мобів і насолоджуватися спостереженням за заповненням смужки досвіду.

– Не лізь поперед батька в пекло, – заспокоїв мене старий, побачивши, що я починаю розпалюватися, – ми маємо захоплювати найрідкісніших монстрів, тож із них ні досвіду, ні здобичі не отримаємо, тож вважай звичайне підземелля.

– А як же Бос? Не думаю, що його вдасться зловити…

– Його може й не бути, цілком можливо, що це сценарій. Хоча в них умови закриття підземелля і складніші, нагорода має бути пропорційно вищою.

Ми замовкли й подивилися на мага, що неспішно йде за нами. Серед нас він єдиний поєднує доволі високий інтелект персонажа з реальним розумом, який дає змогу правильно розпорядитися отриманими від системи підказками. Прості завдання із розряду подай-принеси-зникни-не-заважай здебільшого не вимагають будь-якої мозкової активності, у кращому разі отримаєш бонус за старанність. Однак завдання високих рангів із підвищеною складністю здебільшого мають кілька розв’язок, які різняться за винагородою і штрафами. Тому в кожній команді бажано мати одного гравця на кшталт Мерліна, особливо, якщо він здатний поєднувати це з пристойною бойовою ефективністю.

Оскільки до восьмої залишилося ще багато часу, кожен зайнявся чимось своїм: друїд переливав вміст однієї пляшечки в іншу, періодично із замисленим виглядом дивлячись на них, підносячи близько до обличчя, а маг почав оновлювати чари на одному зі своїх предметів, під моєю охороною.

Мені ж знову було нудно, персонаж не був заточений під будь-яку специфічну активність, тому я могла або тренувати характеристики, або молитися, щоб швидше заповнювати резерв благодаті. Добре, що перебуваючи в грі, можна поєднувати ці дві дії і на всі зауваження відповідати: «А ти в мою віру не лізь, як вмію, так і молюся!» Маара не була прихильницею складних ритуалів, віддаючи перевагу щирості послідовників.

«Доки я живу, раз, цикл життя, два, і смерті під, три, моєю охороною і, чотири, будь-хто, хто зробить замах, п’ять, на нього, пізнає всю тяжкість свого, шість, діяння, сім…»

Присідати в обладунку доволі стерпно, головне – не знижувати запас сил нижче за 60%, щоб надто довго не чекати на відновлення.

"… нехай нечестивці, сорок шість, пізнають страждання, сорок сім, усіх тих душ, сорок вісім, що стали жертвами їхньої, сорок дев’ять, жадібності та гордині, п’ятдесят».

[Молитва Маарі почута! Віра +1]

[Благодать повністю відновлена!]

Попри те, що текст молитви був стандартним, він повною мірою описував усі догми богині смерті. Звісно, такого покровителя я обрала не від великої віри в її ідеали. Головним аргументом стало рідкісне звання, яке і змусило мене відмовитися від негайної зміни божества, обраного під час тестів переваг різних благословень і божественних навичок.

[Звання «Кандидат у Сірі тамплієри Маари (Рідкісний)»]

Опис: Ви одна з перших трьох блукачів класу «Лицар», які обрали шлях служіння богині смерті і відповідають її вимогам. Блукачі, навіть для Маари, вважаються унікальними істотами, тому богиня ще не визначилася, як ставиться до їхнього безсмертя. Не розчаруйте її!

Обмеження: Звання може бути втрачено в будь-який час, якщо буде знайдено більш гідного кандидата або в разі анафеми.

Ефект: +30% до швидкості зростання класових додаткових характеристик «Честь» і «Віра».

У комплекті йшло завдання досягти 100 рівня, здобути повагу храму Маари (10 000 репутації) і беззаперечно дотримуватися її догматів. Не сказати, що умови нездійсненні, навпаки, догмати досить прості в плані дотримання, але доводиться миритися з досить посередніми класовими здібностями. Головна ж причина йти цим шляхом – це небажання ставати черговим «корисним» лицарем Сур’ї або Сіметри, яких набереться зо п’ять штук на місто.

Попри практично ідеальне співвідношення живучості, бойової сили і здібностей підтримки, мало не 90% їхніх можливостей активуються лише проти злих або хаотичних супротивників, через що виникає низка курйозних ситуацій, коли ти, начебто, і хочеш натовкти пику супротивнику, але або не можна – впаде прихильність божества, або можна – але без божої допомоги. Таких «лицарів справедливості без страху й докору» нерідко можна зустріти біля обеліска зі скаргами на тупих союзників, клятих ПК і НІПів, які, от лишенько, не цінують їх!

Маара, в аналогічних реаліях гри, – ідеальний вибір для протидії левовій частці злісних тварюк: нежиті, усіляким виплодкам безодні і їм подібним. Водночас їй байдуже, яка в тебе карма, скільки ти вбив невинних або винних, поки дотримуєшся догматів, можна робити все, що завгодно. Пані Смерть анітрохи не милосердна і вже тим паче не справедлива. Помер – значить, так і мало статися, хтось порушує рівновагу – відповість по всій строгості, незалежно від причини.