Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

Зближення і взаємна приязнь найшли собі відгук у гостинному обіді, який улаштували Запорожці в Проскурові для вищого командного складу 2-го корпусу. На цьому обіді гучно пролунали лозунги Соборної України і бойового братерства українських армій.

1-й період з 26 до 31.VІІ. Сх. ч. 10.

3-тя дивізія, цочинаючи з 26.VІІ, веде бої цілком самостійно за посідання Вапнярського залізничного вузла, кожна з сторін намагається захопити Вапнярку і утримати її в своїх руках, – тому ми назвемо цю операцію Вапнярською.

Щоб випередити атаку червоних, які групувалися з метою розбити 3-тю дивізію, пполк. Удовиченко 26-го переходить у наступ і після добового впертого бою (до пізньої ночі) б'є ворога в районі сс. Вербове – Журавлівка й відкидає червоних у напрямку на Тульчин. На ст. Журавлівка захоплено багато ще гарячих паротягів і ешелони з майном та амуніцією.

27-го большевики з боку ст. Крижопіль (Одеський напрямок) перші рішуче атакують 3-тю дивізію, яка встигла повернути фронт на південь. Розпалюються завзяті бої, що тривають до ранку 31.VІІ.

Червоні намагаються, хоч би там що, прорватися на північ, на Вапнярку й подати руку тим частинам, що відскочили на північний схід. Дарма – цей цикль боїв знову кінчається перемогою 3-ї дивізії. Удовиченко, нарешті, давши знамениту відсіч, переходить до рішучого наступу. Ворога розбито й він відходить далеко на південь, приблизно на фронт Рудниця – Ольшанка – Ямпіль.

Треба зазначити, що червоні надсилають окремий відділ, щоб захопити Ямпіль і загрожувати нашій базі – Могилеву. Відтинок уздовж р. Дністер – Могилів прикривали тільки незначні відділи Могилівської залоги. Всі ж свої сили Удовиченко скупчив на Вапнярському напрямку, а на захист Могилева залишив тільки окремі відділи.

Для характеристики цих боїв, наводжу доповідь Удовиченка з 28.VІІ:

Копія, з Томашполя, військова 28.VІІ. Негайно Наштадарму Дієвої.

Оперативний звіт на 23 години 28.VІІ. Мапа три верстви в дюймі.

За минулу добу дивізія перебувала в тяжких боях, в ніч з 27 на 28 цього липня ворог вчинив нічну атаку на ст. Вапнярка з лісу, що на схід від цієї станції. Розпочався тяжкий нічний бій з переважаючими силами ворога. 2-й і 3-й курені 9-го пішого стрілецького полку, під керуванням старшини куреня Чміля, які займали станцію, стійко відбивалися.

Самий вокзал переходив чотири рази з рук до рук, бій провадився виключно рукопаш і гранатами. На 24 годину 27 липня ми мусіли залишити станцію Вапнярку через переважність сил ворога. Але на світанку 28 липня ми знову перейшли в контрнаступ і, розбивши ворога, зайняли станцію Вапнярку. Ворог на одному тільки двірці втратив 28 забитих; у нас забитий ручною гранатою командир 8 сотні і 8 козаків 9-го полку. Командир куреня легко ранений в обличчя. Одночасно ворог повів наступ на 7-й Синій полк, що боронив село Вербове, але зазнавши втрат, відступив. Синій полк мав втрати, головним головним чином раненими.

28 цього липня о 12 год. дня 7-й Синій полк і частина 9 стрілецького полку знову відбили атаку ворога на село Вербове з боку Крижополя. О 16-й годцні ворог знову заатакував село Вербове, але наші частини перейшли в контратаку і на плечах розбитого ворога вдерлися в село Крижопіль, яке обсадили. Ворог відступив на полустанок Княже. В нас тяжко ранено командира 1-го куреня 7 Синього полку, одного сотенного командира, і забито кілька старшин і багато козаків.

Чота 1-ї батерії 8-го гарматдого полку, перебуваючи на позиції в передовій лінії, своїм вогнем допомогла піхоті і кілька разів відбила ворожий панцерний потяг, чота втратила двох забитими і одного раненим козаків. До пізньої ночі на різних відтинках цього фронту точився бій. Тяжкість бою збільшував дощ. На відтинку Макарівка – Савчине ворог цілий девь вів наступ на 8-й Чорноморський полк, але ж усюди був збитий. Частини дивізії ведуть уже 4-й день безперервний бій і страшенно втомилися. Почувається великий брак набоїв. Проти дивізії, з допиту полонених та огляду забитих, виявлено такі ворожі частини: 54, 399 совєтські полки, учебний Одеський батальйон, 1, 2, 3 і 4 Басарабські полки і ще деякі частини, назви яких точно ще не встановлено. Надвечір розвідка донесла про рух колон ворога з боку Тульчина на ст. Вапнярка. Кидається у вічі стійкість, виявлювана ворогом і гарне озброєння та одяг козаків. Деякі частини ворога були в шлемах-касках.

До 28 липня вже відкрито на фронті дивізії 12-ту частину. Розвідка не може виявити, коли ж, нарешті, припиниться підвіз нових сил ворога, коли зменшиться підвіз його резерв.

Ч. 697.

Нач. див. 3 пішої полковник Удовиченко.

Оцінка акції червоних. Сх. ч. 10.

Треба зазначити, що червоні дуже поважно поставилися до наступу на 3 дивізію. Вони стягують найкращі, так би мовити – «премійові» частини. Крім 45 дивізії, вирушив проти української дивізії регулярний полк самого «папи комунізму» товариша Леніна. А до того матроси – «краса і гордість безкровної революції» і кілька інтернаціональних відділів, між ними й відділ жидівський. Разом – до 6-8 тисяч 6ійців, 3 панцерні потяги, солідної конструкції, з важкими гарматами.

Удовиченко та повстанці Павловського мали щось 3-3,5 тисячі багнетів та шабель.

Отже, червоні дійсно скупчили переважаючі сили, вели бої вперто й настирливо.

По несподіваній для їхньої Вапнярської групи поразці 26.VІІ, червоні вже 27-го рішуче атакують праве крило Удовиченка й продовжують бої на протязі 4-х діб.

Цікаво, що на допомогу 45-й дивізії на Вапнярському напрямку, червоні демонструють на Могилів, захоплюють Ямпіль, своїми бандами намагаються внести заколот на тилах 3-ї дивізії. Гадаю, що головною причиіюю їхнього неуспіху оуло запізнення загального перегрупування їхньої південної групи. Полк Леніна наспів тільки 27-го й розпочав свій наступ. Здається, коли б