я уявляв собі, ніби тримаю в обіймах Ґрету Ґарбо або Марлен Дітрих, і це, як бачиш, була не дурниця, ось чому я уник особливих заслуг твоїх фантазій / Вони не надто спрямовані в цей бік, хоч і припускають набагато запаморочливіші пригоди, ніж ти уявляв собі зі своїми Ґретами і Марленами, але по-справжньому важить тільки еякуляція, і саме в ній полягає мистецтво. Для тебе все зводиться до вправної руки, ти не знаєш, що першою сходинкою до справжньої вершини фортрану є елімінація всякої ручної допомоги / Та знаю, аксесуари, гумові ляльки, добре оброблені губки, п’ятнадцять способів використання подушок за рецептом Herr Doctor[122] Баренса / Чому таке зверхнє ставлення? Наділені фантазією пари теж використовують аксесуари, подушки і креми. Ередіа показував отой підручник поз, який привіз із Лондона, він справді дуже добрий; якби я мав засоби, а передусім бажання, я б видав підручник методів мастурбації, і ти побачив би всі можливості, вже не кажучи про бестселер, але, хай там як, я можу розповісти тобі про них / Ні, друже, я піду, вже пізно / Іншими словами, не хочеш мене слухати / Бо ти вже набрид мені / Паскудо, обурився Лонштайн, я гадав, ніби спромігся втовкмачити тобі, чому я розповідав про це / Я, друже, стежив, стежив за твоїми думками, але однаково йду / Паскудо, ти боягуз, як і решта; і ти ще хочеш робити революцію і валити ідолів імперіалізму, чи як у біса ви називаєте їх; ви нездатні побачити себе справжніх у дзеркалі, ви швидкі натискати на гашетку, але огидні, мов полуничне морозиво (ненавиджу його), коли йдеться про справжню боротьбу, спелеологію, яка доступна тут кожному добре підвішеному шлункові / Слухай, я й не знав, що в тебе є схильності до кращого майбутнього / Ти навіть не знаєш, якого кольору сорочка на мені, облудний свідку не менш облудної Веремії / Тож, по-твоєму, Веремія облудна / Не зовсім, відповів Лонштайн, трохи заспокоївшись, вона облудна наполовину, бо стане коли-небудь неповною ланкою не менш неповного ланцюга, і найприкріше полягає в тому, що незвичайні хлопці, як-от ті, що ти знаєш їх, повбивають себе або вб’ють інших, ніколи не придивляючись по-справжньому до обличчя, яке щодня поставало перед ними в дзеркалі. Знаю, знаю, я бачив, як ти прийшов, годі вдавати, ніби всі люди спершу дізнаються про Сократа, а вже потім виходять на вулицю давати копняки гнилому суспільству й таке інше. Але ти, претендуючи, ніби ти свідок Веремії, сам відступаєш у мить істини, тобто мастурбації, а я маю на увазі справжню людину, ту, яка є, а не ту, яку бачать інші, починаючи від «Капіталу» й донині / Лонштайне, повагом промовив той, ти знаєш, і мав сказати щось дуже важливе, бо ж почав називати його на ймення, я, можливо, справжнісінький йолоп, але вже півгодини, як я досконало зрозумів твої довиси і твій фортран у тій алегорії, яку ти підсунув мені під ніс у формі онанізму / Добре, байдуже кивнув рабинчик, уже втративши настороженість / Якщо я кажу, що йду, то, по-перше, тому, що мене зморює сон, по-друге, тому, що, пересвідчившись у твоєму акушерському намірові, я не бачу причини, чому я маю цікавитися методами мастурбації / Добре, повторив рабинчик, але є одна річ, про яку я б хотів дізнатися: твоя байдужість до цих методів — знову позиція страуса чи, може, ти просто шукаєш кращого в парі / Друга гіпотеза добра, але, якщо ми вже зайшли так далеко і щоб ти краще пізнав мене й припинив називати страусом і паскудою, повідомляю: я не маю ніяких антионаністичних упереджень і відсутність кого-небудь, хто мав би бути присутній, проте не міг або не хотів, не раз спонукала мене шукати однобічної втіхи, звісно, без такої довершеності, яку мені дали змогу відчути твої міркування / Добре, втретє повторив рабинчик, що вперше заусміхався й розслабився, тоді ти пробачиш мені мої епітети, вочевидь антифортранні й контра-довисні / Не приховую, мене почало гнітити, коли ти кожні десять хвилин називав мене паскудою / Ходімо, заварімо ще одне мате, запропонував Лонштайн, було б більш ніж паскудно, якби після таких балачок ти лишився, немов із жалом, переконаний, що ця тема має значення тільки сама по собі абощо / Вже сходить сонце, глянув на вікно той, ти знаєш, із позіханням, яке більше скидалося на затьмарення щойно згаданої зорі, але однаково почастуй мене мате, наливай аж по вінця, а потім я вже піду / Крім того, можна розмовляти про інші речі, зрадів Лонштайн, його обличчя стало тепер цілком нове, пробуджене й немов умите брудним і попелястим рожевим світлом, що сіялося крізь жалюзі. Ти уявляєш собі, хлопче, можна розмовляти й про інші речі.
* * *
Розвиднялося й на вулиці Хлодвіґа, і Людмила, повернувшись із вологою губкою, побачила, як перше тьмяне світло мов розчинило в собі нічник, і заходилася протирати обличчя Маркоса, що заплющив очі й засинав горілиць. Людмила мовчки сіла на підлогу, тримаючи губку в руках, мов лампу в катакомбах; майже не ворухнувшись, спромоглася загасити нічник і дивилась, як у сутіні вимальовується вікно, в густій і теплій тиші кімнати лунали поодинокі неясні звуки світанку.
— Я не сплю, полячко, — мовив Маркос, не розплющивши очей, — я думаю, що в п’ятницю ми ступимо на нічийну землю, а ти ще й досі не знаєш навіщо.
— Цабе, — відказала Людмила, — але, по щирості, крім цього, я мало що розумію.
— У тому, що ми вчинимо, немає нічого оригінального, як не брати до уваги досить дивного географічного становища і своєрідного ефекту помноження. В обмін на Цабе керівники п’яти або шести країн мають звільнити кількох наших товаришів. Це, як бачиш, не новина, хіба що для нас, бо тут здіймуть страшенний галас із причин національного престижу; це щодо безпосереднього майбутнього, а я кажу собі, що ти живеш і працюєш тут. Подумай про це.
— Звісно, я живу тут, але тільки задля своєї роботи, тобто моє життя — зміна комедій, сьогодні я трохи слов’янка, а завтра буде драма Піранделло або водевіль із танцями та музикою. Так, безперечно Париж. Буде важко пристосуватися до чогось іншого, але в принципі я вже звикла, знаєш, поміняти роль не дуже важко.
— Може, й так, але я однаково мав тобі сказати. Інші передбачили різні можливості: Патрісіо й Сусанна мають друзів у Лувені, Ґомес може жити в будинку батька-матері
