Читати книгу - "Зоряна та двері в просторі, Rada Lia"

— Лондоне, ти показуєш на п'ять годин ранку, а зараз лише північ. Тебе давно вже треба на смітник викинути! — пискляво прокричав годинник на стіні, що знаходилася справа.

— Закрий пельку, Нью-Йорк. Це з тебе вже пісок сиплеться. Я все вірно показую! — не забарився з відповіддю годинник зліва.

Зоряна повернулася до сови та запитала: 

— Вибачте, чи можу я скористатися тут інтернетом?

Та здивовано подивилася на неї й з гордістю ледь не проспівала у відповідь: 

— Інтернетом??? Це найновіші-таки моделі комп’ютерів у Всесвіті. Подібних-таки немає в людському світі. Людський інтернет — то-таки примітив. Тут є не просто мережа, а підключення до небесної книги життя та знань. Їх ще називають Хроніками Акаші. Ти можеш знайти там інформацію про все, що було й все, що-таки є. 

А далі з поспіхом додала: 

— Інформацію для першого рівня доступу-таки, звичайно.

Діти вирішили не користуватися скейтбордами чи роликами та пішли пішки, зачаровано та уважно роздивляючись стіни, підлогу, стелю. Старовинні світильники з усіх боків регулювалися пультами управління. Бавлячись, вони самі себе включали й змінювали яскравість, ховаючи зі сміхом від підлітків свої пульти. За мить друзі помітили, що стеля та підлога — скляні. Зупинившись, вони почали здивовано оглядати архів, який знаходився у підвальному приміщенні під ними й був заповнений полицями з книжками  й завалений стосами паперів. З цікавістю поглядали вгору на 2-й поверх. Також увагу у цій кімнаті притягувало до себе те, що біля кожного столу стояла шафа з їжею та напоями. Через скло на дверцятах можна було побачити полиці, доверху заповнені різною випічкою, цукерками, снеками, газованою водою та лимонадом. На шафі висів надпис: «Ціна — одна думка або бажання!». Міха подивився на цю вивіску та тихо проговорив: 

— Мені, будь ласка, булочку з маком. 

Як тільки він промовив ці слова, дверцята стрімко відкрилися й звідти випав прямо йому в руки запечений рулет, щедро посипаний маком.  

— Дивина, — вражено витріщившись на шафу, пробурмотів Міха, запхавши відразу половину собі до рота. 

Врешті решт вони дійшли до полиць з книгами та стали їх пильно роздивлятися. Біля кожної секції була встановлена дерев'яна драбина, щоб можна було дістати книгу з самого верху. Майже всі екземпляри були старовинними. Деякі з них навіть покрилися дрібними тріщинками та товстим шаром пилу від часу. Багато книг були обтягнуті в шкіряну обкладинку червоного, зеленого чи чорного кольору. Одна з них привернула особливу увагу Зоряни, змусивши її зупинитися.

— «Магічні атрибути та як ними користуватися», — прочитала вона вголос, витягнувши книгу, та почала, зацікавлено її гортати. На одній зі сторінок дівчинка несподівано побачила кольорове зображення такого як у неї персня з рубіном і опис до нього. Пенелопа тим часом знайшла книгу стихій, яку Алоїза наказала їй прочитати. Увагу Міхи ж привернула полиця з енциклопедіями по історії магії та магів. Всі книги цієї секції були оформлені в жовті шкіряні обкладинки з гарними чорними надписами. Діти набрали книжок і вже збиралися йти їх читати, як Зорянину увагу привернула ще одна: «Історія створення порталів у світ людей та у світ магії». Вона підхопила й цю книгу також, і підлітки поспішили до найближчого столика, щоб знайти потрібні їм відповіді на свої запитання.    

Через кілька годин, коли вже почало світати, друзі несподівано для себе зрозуміли, що їм вже час повертатися додому. І дуже швидко. Юні відвідувачі підійшли до Сови й вона записала всі книги, на ім'я Пенелопи. Вже виходячи, Міха повернувся та ніби між іншим, запитав: 

— Пані Сова, скажіть, будь ласка, а чому леви при вході закуті в кайдани? 

Та деякий час мовчала, задумавшись про щось, а потім тремтячим голосом промовила: 

— З давніх-давен ці прекрасні величні створіння служили-таки добрим магам та захищали світ магії від зла. Та тепер більшість світлих чаклунів-таки тут більше не живуть. Залишилися тільки служителі. Без кайданів леви-таки більше не хочуть виконувати свою роботу. 

Руденькій здалося, що в совиних очах виступили сльози жалю, ба навіть відчаю. Проте наступної миті вона вже була впевнена, що їй це привиділося, позаяк Сова абсолютно спокійно, ба навіть байдуже, дивилася на неї.

А годиною пізніше Зоряна тихесенько прошмигнула до своєї кімнати вдома. Й промовивши зворотне до сонного закляття «Сахам Абрам», швидко вляглася спати. З бібліотеки вона прихопила собі дві книги для вивчення: «Магічні атрибути та як ними користуватися» та «Історія створення порталів у світ людей та у світ магії». 

Вранці мама ніяк не могла добудитися дочку та вже почала тривожитися чи не захворіла вона.