Читати книгу - "Прозріння"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Допитуваний подивився на агента з подивом, ніби не чекав нападу з тієї сторони, й, опустивши погляд, провадив, Я так і не зміг витерпіти, що моя дружина підстелилася під тих бандитів, коли була сліпою, протягом року ще терпів цю ганьбу, але з часом вона стала для мене нестерпною, і я вирішив розлучитися з нею, щоб не бачити її більше, Цікаво, адже я від вас почув, що інші сліпі чоловіки погодилися обміняти своїх дружин на їжу, сказав інспектор, Так і було, Тож, я думаю, ваші принципи не дозволили вам доторкнутися до їжі, яку ваша дружина принесла вам, після того як підстелилася під тих бандитів, дозвольте мені застосувати ваш енергійний вираз. Допитуваний опустив голову й нічого не відповів. Я розумію ваше збентеження, сказав інспектор, це й справді подія надто інтимна, щоб базікати про неї з людьми сторонніми, пробачте мені за те, що я наважився вразити ваші інтимні почуття. Допитуваний подивився на комісара, ніби благав у нього допомоги, принаймні просив замінити тортури щипцями на катування на дибі. Комісар пішов йому назустріч і застосував гароту, У своєму листі ви згадали про групу, яка налічувала сім персон, Так, пане комісар, Хто вони були, крім жінки та її чоловіка, Якої жінки, Тієї, яка не осліпла, тієї, що допомагала вам вижити, Так, пане комісар, Тієї, яка, щоб помститися за своїх зґвалтованих подруг, убила ватажка бандитів ножицями, Так, пане комісар, Кажіть далі, Її чоловік був офтальмологом, Ми вже знаємо, Ще була там одна повія, Це вона сказала вам, що вона повія, Якщо я правильно пам’ятаю, то вона нам цього не казала, Звідки тоді ви знаєте, що вона була повія, По її манерах, манери не обманюють, А й справді, манери ніколи не обманюють, розповідайте далі, Був ще з нами один старий чоловік, сліпий на одне око, він носив на ньому чорну пов’язку, потім він став жити з нею, Жити з ким, 3 повією, І вони були щасливі, Не знаю, Щось ви повинні знати, Протягом того року, що ми зустрічалися, вони здавалися щасливими. Комісар порахував на пальцях, Мені бракує ще одного, сказав він, Справді з нами ще був зизоокий хлопчик, який загубив свою родину під час того безладу, Ви хочете сказати, що знали всіх, хто був у вашій палаті, Ні, пане комісар, я знав лише тих, із ким ми зустрічалися раніше, Де, У консультації лікаря, куди моя колишня дружина привезла мене, коли я осліп, гадаю, я був першим, хто втратив зір, І заразили інших, усе місто, включаючи тих, котрі сьогодні до вас прийшли, Я не винен, пане комісар, Вам відомі імена тих людей, Так, пане комісар, Усіх, Окрім хлопчика, його імені я не пам’ятаю. Але імена та прізвища інших ви пам’ятаєте, Так, пане комісар, А знаєте, де вони мешкають, Якщо вони не змінили житло протягом останніх трьох років, Звичайно, якщо вони кудись не переселилися протягом цих трьох років. Комісар окинув поглядом невеличку залу, затримав його на телевізорі, ніби сподівався від нього якоїсь підказки, потім промовив, Агенте, віддайте свого записника цьому панові й позичте йому свою кулькову ручку, щоб він записав прізвища та адреси людей, про яких він так люб’язно нам розповів, крім прізвища зизоокого хлопчика, шукати якого нам немає сенсу. Руки у допитуваного тремтіли, коли він узяв кулькову ручку та записник, не перестали тремтіти й тоді, коли він писав, переконуючи себе, що йому немає чого боятися, що поліціанти прийшли сюди тому, що він сам хотів із ними побачитися, він лише не розумів, чому вони не заговорили про голосування чистими бюлетенями, про заколот, про змову проти держави, про
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прозріння», після закриття браузера.