Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

- У вас все вийде, - Ріггард раптом торкнувся лускатого боку малюка, і я помітила яскраві спалахи, що вкрили нашу невдачливу парочку. - Це вас захистить, - пояснив свою поведінку чоловік, після чого впевненим кроком попрямував назад до печери.

Я ж шумно видихнула і нахилилася до вуха Брайна:

 - Полетіли, - прошепотіла, відчувши, як драконятко відірвалося від кам'яного уступу, злітаючи вгору.

Ріггард Драгонійський

Я побачив, як дикий сіпнувся, придавлений потужною аурою мого дракона. І нехай зараз моя друга іпостась відступила, але це не означало, що малюк її не відчував. Ба більше, я прекрасно розумів, що саме це і могло стати перешкодою в польоті, а не те, що я не сподобався підопічному моєї нареченої.

Хоча, і це не варто виключати.

Тож мені довелося прийняти рішення і все ж таки відпустити Сандру, а самому повернутися до нагальних проблем. 

Верховні... Я маю дещо перевірити і вибрати того, хто зможе нам допомогти. При цьому важливо було не помилитися, адже серед напівбогів були й ті, кому не вигідна зараз поява обраної. А отже, мені варто поритися в стародавніх документах, щоб відшукати в них підказки. 

Адже всім було відомо, що боги люблять погратися з людьми, і цілком імовірно, що і всі події зараз відбуваються не без їхньої участі.

- Мені навіть цікаво, що такого ти можеш попросити, - мого співрозмовника анітрохи не здивувало почуте, навіть здавалося, що він чекав чогось подібного.

- Я шукаю Іріалу і гадаю, що ви знаєте, хто вона, - не став ходити навкруги, одразу ж виклавши своє прохання.

- І всього-то? - Напівбог щиро розсміявся, підхопивши свій трав'яний відвар. - Ти ж розумієш, що обмін дещо... нерівноцінний? Я і без тебе дізнаюся, хто відродив "Серце", нехай на це й знадобиться час.

- Якого у вас немає. До Весняного балу всього десять днів, і ви можете не встигнути підготувати обрану до зустрічі з іншими Верховними. А вам це потрібно, - вистрілив навмання і, здається, влучив у ціль.

- Звідки ти...? Хоча чого це я, вас такого вчать з пелюшок, - чоловік по-доброму розсміявся, відставивши вбік своє питво. - Припустимо, я погоджуся. Тільки припустимо. Як мені зрозуміти, що ти не переслідуєш якихось своїх цілей, які не співзвучні з моїми? - Резонне запитання, але й на нього в мене була своя логічна відповідь:

- Я хочу вберегти її і не дати історії повторитися, - саме задля цього я все це и затіяв.

- Ти кохаєш її, - якось вже дуже серйозно промовив Еліон, і я кивнув головою, не маючи наміру приховувати такий важливий факт від свого співрозмовника. - Невже... це Істрійська? - А Верховні не упускають земні новини, раз чоловік так легко назвав ім'я тієї, кого я оберігаю.

- Так, Алісандрі вдалося оживити Серце Світу, - щось змінилося в обличчі напівбога, і він невпевнено підвівся, нервово смикнувши артефакт у себе на шиї.

- Вибач, мені треба йти, - я помітив, як сріблястий туман огорнув тіло Верховного, і невідома сила потягла його кудись уверх.

Цей портал дуже нагадував мені той, яким я і сам користувався, ось тільки моєму співрозмовникові не потрібен артефакт, щоб повернутися в Пантеон, а отже...

- А як же ім'я? - Викрикнув у порожнечу, але відповіді так і не отримав.

Ось тобі й договір...

- "Завтра. Я все тобі розповім завтра", - голос пролунав у мене в голові, і я обернувся, відчувши появу когось стороннього у печері.

Алісандра

Кожен помах величезних крил Брайна викликав непередаваний захват як у мене, так і в мого вихованця. Схоже, малюк і сам не очікував, що зможе нести на спині ту, кого вважав своєю покровителькою. А тепер...

- Давай до "стійл", - шепнула, нахилившись до потужної шиї дракона, помітивши, як він наблизився до околиць столиці.

- Риирх, - почулося у відповідь, і дитинча знехотя звернув у бік західної частини міста. - Рааар, - мені немов про щось нагадали, і я акуратно погладила теплі лусочки на боці.

Заповітна будівля швидко наближалася, а я побачила працівників, що стовпилися внизу, і щось жваво між собою обговорювали. А щойно ми приземлилися на вивільненому п'ятачку прямісінько перед центральним входом, до нас одразу ж підбіг вже знайомий мені доглядач, у руках у якого була зачарована мотузка.

- Приберіть негайно! - Крикнула так, щоб мене почув не тільки чоловік, що стояв перед нами, а й усі присутні. - І всі відійдіть. Мені потрібен майстер Віліус, я говоритиму тільки з ним, - видала свої вимоги, дивлячись на те, як почав потроху заспокоюватися розбурханий появою ловців Брайн.

- Пан Клайн зараз відсутній, він задіяний у пошуках... дикого, - промовив заступник доглядача, сховавши за спиною магічне ласо. - Ви можете говорити зі мною, за відсутності старшого я виконую його обов'язки, - те, з якою легкістю цей чоловік поставив себе на один щабель із майстром, змусило мене з недовірою поставитися до мого співрозмовника.

- Отже, поверніть його, адже "дикий" знайшовся, немає потреби продовжувати пошуки, - промовила з викликом, нервово барабанячи пальцями по спині малюка.

Мої переживання відразу ж передалися підопічному, і він грізно гаркнув, змушуючи доглядача відступити на крок назад.

- Я зараз же зв'яжуся з паном Віліусом, - все ж таки ухвалив правильне рішення чоловік, і я полегшено видихнула, помічаючи, як свідки нашої словесної дуелі почали розходитися, втративши до розмови всілякий інтерес.

Перший раундзалишився за мною. Але попереду була ще ціла битва, і мені доведеться довести всім і кожному, що мої слова все ж мають вагу в цьому патріархальному світі.

Дочекавшись, поки заступник майстра відійде вбік, щоб зв'язатися зі своїм начальником, я нарешті спустилася зі спини драконяти і рішуче почала розминати кінцівки, що затерпли в польоті. Адже ж ніхто і не говорив, що це до біса приємне проведення часу.

Можливо, якщо користуватися їздовим сідлом, буде трохи легше, але я все ж втратила всі оманливі думки, сприймаючи реальність такою, яка вона є. Драконячі наїзники не скаржаться, і я маю навчитися бути такою ж сильною, як і решта магів, якщо планую стати однією з них.