Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

- Приїхали. - Сказав Макс, виравши з думок. Глянула за вікно, проводячи погляд високою будівлею, де мешкала Іра. Гучно ковтнувши, потягнулась за ручкою, аби відкрити двері. Невпевнений крок, ще один, зупинилась. Чи правильно я роблю? Може краще нічого не говорити? Іра тільки прийшла в себе, а при згадці колишнього її втримка може полетіти під три чорти. Кроки по заду повернули в реальність. Макс зупинився поряд і глянув на будівлю. - Ти ж не думаєш, що я тебе тут залишу? - Сказав Макс, і глянув в очі. Негативно кивнувши, ми попрямували до входу. Макс вкотре переконує своїми діями, що мені потрібен такий чоловік як він. Він потрібен. Дієвий, рішучий. З яким я почуваюсь як дівчинка. Можливо я про це колись пошкодую, але тут і зараз хочу довіритись йому. Вперше довіритись комусь за довгі роки.

Привіт, мої любі! Знову пропала на довгий час( Та вже повертаюсь до Вас з новими силами, аби продовжити цю історію. Сподіваюсь Ви чекали) Бо мені вже не терпиться поділитися із Вами цією захоплюючою, можливо трохи наївною історією. Ставте вподобайки, додавайте книгу до бібліотеки, підписуйтесь на мене, адже маю для Вас ще новинки, одна із яких вже публікується. 

"Не моя помста"

Він говорить цілком серйозно. А я розумію, що не варто так зараз себе поводити, я не в тому стані, щоб сильно опиратись, адже не відомо, що він ще зі мною може зробити. Але й про свою ненависть до цього чоловіка забувати теж не варто. В подумках порахувала до десяти, полегшено видихнула і глянула йому в очі, свого болю я все ж не можу приховати, я любила цього чоловіка, і все що він зробив і робить зараз - ламає мене. Хоч я вже майже викреслила його зі свого життя.

- Сергію, не роби дурниць, ти ж знаєш, що це тобі просто так не зійде з рук.  Просто відпусти мене і ми разом спробуємо все випрвити. Наше життя може бути інакшим. Ти ж можеш бути добрим, ласкавим. Тобі не потрібно це все. - Не стримуючи сліз, сказала.

- Немає ніяких ми і нас. І так, я можу бути добрим і ласкавим, але не хочу. Постійно знаходиться хтось, хто хоче цим користуватись. Тато ще змалку мені говорив, що ти і твій батько не заслуговуєте на те що маєте. І те що ваша компанія лідирує - нічого не означає. Але зовсім скоро ти залишишся ні з чим. - Виплюнув зі зневагою Сергій.

- Сергію, а як же наше кохання. Як же ті роки, які ми були разом? Хоча б заради памʼяті про наші стосунки. - Схлипуючи, з надією в кожному слові казала, не тому що жалкую про те що ми розійшлись, а тому що хочу спробуватись достукатись до нього, і не зробити чогось непоправного.

- Облиш. Я зустрічався з тобою лише тому, що так було вигідно татові, щоб бути в курсі всіх справ "Фармкомпані". Щоб в зручний час відібрати її у тебе. І на превелике щастя, у тебе зʼявився ще один ворог. - Говорив Сергій, обходячи кімнату. 

- Заради чого це все?

- Заради влади, грошей, визнання батька.