Читати книгу - "Кафе на краю світу, Джон П. Стрелекі"

Схоже, Майк зрозумів, на який шлях вийшли ми з Кейсі у своїх розмовах. Я вирішив поставити йому запитання, що крутилося в мене на язиці.

— Майку, Кейсі трохи пояснила мені, що може статися, якщо хтось поставить собі це запитання, — промовив я та вказав на меню. — Але мені цікаво: що людина робить після цього?

Майк подивився на меню.

— Що ви маєте на увазі: після того як ставить собі це запитання, чи після того як з’ясовує відповідь?

Я трохи помовчав, обмірковуючи це уточнення.

— Мабуть, і те, і те. Ми не надто вдавалися в подробиці про те, як, власне, з’ясувати відповідь і що робити, дізнавшись її. Кейсі трохи пояснила мені, що буває, коли людина її дізнається.

— Ну, якщо говорити про те, як знайти відповідь, то я не думаю, що існує один-єдиний метод, який підходить усім. Ми всі ставимося до життя по-своєму. Я можу розповісти вам про деякі прийоми — ними скористалися люди, про яких я знаю, що вони знайшли для себе відповідь.

Я вже зібрався відповісти, та схаменувся й помовчав якусь мить. Щось мені підказувало: якщо я дізнаюся більше про те, як знайти відповідь на запитання, то не ставити його стане ще важче.

— Це правда, — сказав Майк. — Кейсі, мабуть, роз’яснила вам цю теорію.

Мене не надто здивувало те, що він теж знав мої думки раніше, ніж я їх озвучував.

Я не був упевнений, що хочу дізнатися, як чинили інші. Зрештою, я ще навіть не був упевнений, що хочу поставити це запитання.

— Майку, а як щодо іншого? Що робить людина, дізнавшись відповідь на запитання?

Майк усміхнувся.

— Послухайте, мені треба глянути, як там ваше замовлення, а потім я повернусь і відповім, добре?

Невдовзі він повернувся з повною тацею тарілок.

— Це все мені? — спитав я, замислившись, яких двох абзаців із описом їжі не прочитав у меню.

— Однозначно. Одна сніданкова тарілка, з омлетом, тостами, шинкою, беконом, свіжими фруктами, хашбраунами[2], печивом і порцією млинців.

Я роззирнувся: чи не хочуть до мене долучитися ще троє людей.

— На додачу до цього в нас є джем до тостів, сироп до млинців, мед до печива та наш особливий томатний соус до омлету. Я радий, що ви голодні.

— Сумніваюся, що можна бути аж таким голодним, — зауважив я.

— Якби ви знали, Джоне… Часом людина просто не усвідомлює, наскільки вона готова до чогось поживного. — І Майк поставив їжу на стіл. — Джоне, мені треба трохи поговорити з парою на тому боці залу, але я повернусь, і тоді, якщо ви не проти, ми продовжимо розмову.

— Звісно, — відповів я, роздивляючись численні тарілки перед собою, — без проблем.

IX

Я накинувся на їжу, якою був заставлений мій столик. Коли я здолав омлет, тости і фрукти, прийшла Кейсі.

— Як справи, Джоне?

Я дожував шматок, який щойно відправив до рота.

— Добре, дуже добре. Їжа пречудова.

— У вас, схоже, поліпшився настрій.

У мене справді поліпшився настрій. Роздратування, що поглинало мене, коли я зайшов у кафе, майже зникло. Я так зосередився на запитанні «Чому ви тут?» і подальших дискусіях, що все інше відійшло на другий план. Та й смачний омлет мені не завдав шкоди.

— Ви хотіли б доїсти на самоті чи дасте перевагу товариству? — запитала Кейсі.

— Товариству, однозначно товариству. Правду кажучи, я хотів би продовжити ту дискусію, що була в нас раніше. Я думав про це й досі трохи не розумію дечого.

— Що саме вам роз’яснити? — запитала Кейсі.

— Ну, я про запитання в меню. Коли людина питає себе, чому вона тут, і якось дізнається причину, що вона вчиняє із цим знанням?

Кейсі трохи помовчала.

— Передусім може робити із цим що захоче. Людина її відшукала, і ця відповідь належить їй. Як діяти далі, вирішувати їй і тільки їй.

Я на мить замислився над її словами.

— Гадаю, якби хтось дізнався, з якої причини він тут, йому хотілося б знати, як найкраще виконати своє призначення. Питання от у чому: як це зробити?

Я поглянув на Кейсі, і в мене виникла підозра, що вона щось знає, проте чекає, коли я здогадаюся сам.

— Це річ індивідуальна, — сказала вона.

Я поглянув на неї.

— Може, натякнете?

— Можливо, вам допоміг би приклад, — відповіла вона. — Припустімо, ви хотіли б бути митцем у вільний час. Який вид мистецтва ви б обрали для творчості?

Я на мить замислився.

— Не знаю. Мабуть, це залежало б від того, яким митцем я хотів би бути. Гадаю, я просто творив би що заманеться.

Я зупинився й почекав, поки вона щось скаже. Та Кейсі мовчала, тож я продумав відповідь.

— Невже це так просто? — запитав я. — Людина дізнається, чому вона тут, і робить усе, що захоче, тільки б це відповідало її призначенню?

Вимовивши ці слова, я відчув, як тілом пробігла хвиля захвату. Ніби я щойно знайшов щось унікальне та важливе, а моє тіло на це зреагувало. Це звучало просто — чи не занадто примітивно, щоб бути правдою? «Робіть усе, що захочете, тільки б це відповідало вашому призначенню».

— Отже, якщо я тут, щоб допомагати людям, то маю робити все, що захочу, тільки б це відповідало моєму розумінню, як допомагати людям? — захоплено спитав я. Ця концепція мені подобалася.

— Правильно, — відповіла Кейсі. — Якщо для вас допомагати людям означає піти в медицину, так і зробіть. Якщо це означає будувати притулки в бідному районі, то так і чиніть. Якщо ж вам здається, що варто стати бухгалтером і допомагати людям із податками, тоді саме так і зробіть.

Мені запаморочилося в голові. Узагалі-то, я ніколи не думав у такому контексті. Значну частину свого життя я все вирішував, маючи інші резони, як-от: поради рідних, культурні традиції чи людську думку. Це було щось інше.

— То, може, я тут, щоб відчути на власній шкурі, як воно — бути мільйонером?

— Тоді робіть усе, що відповідає вашому визначенню фрази «бути мільйонером», — відповіла вона. — Якщо це означає «взаємодіяти з мільйонерами», так і робіть. Якщо це означає «працювати, поки не заробиш мільйон доларів», так і робіть. Вибір знов-таки завжди за вами.

— «Бути мільйонером»… А мені це до вподоби, — промовив я, відчуваючи, як зростає збудження. — Я б купив кілька нових авто, можливо, зо два будинки.

Голос Кейсі стишився:

— Це тому ви тут?

Від її запитання мені прояснилося в голові.

— Не знаю.

— У нас із Майком є одне маленьке скорочення, — промовила вона. — Воно пов’язане з