Читати книгу - "Шепіт у пітьмі: Наслідки, Дроянда"

Аліса стояла перед дзеркалом. Вона обрала плаття, яке їй колись подарувала мама — довге, із темного шовку, з мерехтливими візерунками, що нагадували зоряне небо. Волосся, злегка хвилясте, спадало на плечі, і в очах, попри тривогу, світилася рішучість.

Вона ще раз подивилася на себе й усміхнулася:— Якщо вже йти у невідоме — то красиво.

Вийшовши з дому, вона рушила до невеличкого кафе в центрі Києва, де вже чекали її найближчі друзі— Олівер, Лея й Назар.

— Ти виглядаєш, як героїня з легенди, — захоплено сказав Олівер, коли Аліса увійшла.

— Це тому, що я, здається, в одну з них втрапила, — усміхнулася вона.

Вони сіли в затишному кутку. Аліса поклала на стіл аркуш із листа, карту й свої думки.

— Мене чекає шлях. У Карпати. Тінь, Орден, ключ... Я не можу цього ігнорувати.

Лея нахилилася ближче, серйозно:— Ми йдемо з тобою. Якщо буде небезпека — ми разом. Ти ж знаєш.

Назар, який зазвичай жартував, цього разу мовчав. Але в його погляді читалася підтримка й готовність.

Аліса відчула тепло в грудях. Вона не була одна. Не цього разу.

За вікном зашурхотіло листя. І серед буденного шуму Києва їй здалося — знову десь близько прошепотіла тінь.