Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Історія комп’ютерного обчислення чітко засвідчує, що коли стандартна операційна система разом із недорогими й легкими у використанні програмними інструментами стає доступною, то невдовзі після цього неодмінно має статися вибух у царині прикладного програмного забезпечення. Так було з програмним забезпеченням персональних комп’ютерів і зовсім нещодавно — з прикладними програмами для таких пристроїв, як iPhone, iPad і ґаджетів на базі Android. І дійсно, нині ці платформи так насичені прикладними програмами, що навіть буває направду важко пригадати ідею, яка ще не була реалізована в опціях цих ґаджетів.

Навряд чи помилиться той, хто висловить припущення, що робототехніці судилося піти тим самим шляхом; беззаперечно, наразі ми перебуваємо на гребені вибухової хвилі інновацій, яка в підсумку створить роботів, придатних для виконання всіх мислимих комерційних, промислових і споживацьких завдань. Рушієм цього вибуху стане наявність стандартизованих модулів програмного й апаратного забезпечення, які значно спростять створення нових конструкцій без необхідності наново винаходити при цьому велосипед. Подібно до того, як Kinect зробив машинний зір доступним за ціною, інші компоненти апаратного забезпечення, як-от механічні руки робота, також будуть падати в ціні з тим, як роботів почнуть випускати дедалі більшими партіями для потреб широкомасштабного виробництва. Станом на 2013 рік уже існували тисячі компонентів програмного забезпечення, які використовуються в РОС, а конструкторські платформи стали достатньо дешевими, щоб кожен охочий мав змогу конструювати нову робототехніку під конкретні практичні завдання. До прикладу, фірма Willow Garage продає повний конструкторський набір мобільного робота з назвою TurtleBot, який містить машинний зір на основі Kinect і коштує близько 1200 доларів. З урахуванням інфляції, це значно менше за вартість недорогого персонального комп’ютера й монітора на початку 1990-х років, коли Microsoft Windows перебувала на перших етапах підготовки свого власного вибуху в галузі програмного забезпечення.

Коли в жовтні 2013 року я відвідав конференцію і торговельну виставку RoboBusiness у місті Санта-Клара, штат Каліфорнія, то збагнув, що робототехнічна галузь вже стоїть на порозі нового вибуху. На тій виставці великі й малі компанії демонстрували своїх роботів, сконструйованих для виконання операцій у сфері прецизійного виробництва, транспортування медичних матеріалів поміж відділеннями великих лікарень або ж для автономної експлуатації важкого обладнання для сільського господарства й гірничодобувної галузі. Був там і персональний робот на ім’я Баджі (Budgee), здатний переносити предмети вагою до двадцяти двох кілограмів у будинку чи в універмазі. Ціла низка різноманітних роботів була призначена для виконання чого завгодно — від сприяння розвитку творчих здібностей до надання допомоги дітям із аутизмом чи з проблемами в засвоєнні навчального матеріалу. У павільйоні компанії Rethink Robotics робот Бакстер, пройшовши курс навчання до свята Гелловін, умів випрохувати маленькі коробочки з солодощами та кидати їх до гарбузоподібних відерець. Там були також компанії, які рекламували такі компоненти, як мотори, сенсори, системи бачення, електронні контролери, а також спеціалізоване програмне забезпечення для конструювання роботів. Новостворена компанія Grabit Inc. із Кремнієвої долини демонструвала новаторський захватний пристрій з електроадгезивним рушієм, що дає роботові змогу брати, переносити й класти в потрібне місце майже будь-який предмет завдяки простому використанню контрольованого електростатичного заряду. А на довершення картини на виставці була присутня міжнародна юридична фірма, завжди готова допомогти роботодавцям розібратися зі складнощами законодавства у сфері безпеки і трудових відносин на той випадок, якщо компанія придбає роботів для заміни людей або ж для виконання операцій у безпосередній близькості до них.

Однією з найприголомшливіших картин на тій торговельній виставці були проходи між павільйонами, заповнені мішаниною з людей-відвідувачів виставки та десятків роботів дистанційної присутності, наданих компанією Suitable Technologies, Inc. Ці ро́боти, що складалися з плаского екрану й камери, змонтованих на рухомій підставці, допомагали учасникам виставки відвідувати павільйони, споглядати демонстрації експонатів, ставити запитання або ж просто спілкуватися з іншими відвідувачами. Suitable Technologies запропонувала своїх роботів організаторам виставки за мінімальну платню, забезпечивши таким чином змогу людям з-поза меж району Затоки Сан-Франциско побувати на виставці, уникнувши при цьому необхідності витрачати тисячі доларів на подорож. Буквально за декілька хвилин ро́боти, у яких було власне людське обличчя на екрані, виглядали вже абсолютно доречно і звично, сновигаючи поміж павільйонами та зав’язуючи розмови з іншими відвідувачами.

Повернення заводів і виробничих робочих місць

У своїй статті, опублікованій у вересневому номері журналу New York Times за 2013 рік, Стефані Кліффорд розповіла історію про Parkdale Mills, текстильну фабрику в місті Ґефні, що в штаті Південна Кароліна. На цьому підприємстві працюють 140 людей. У 1980 році для забезпечення такого рівня виробництва, якого вони досягнули наразі, знадобилося б понад 2 000 фабричних робітників. На фабриці Parkdale Mills «людину серед автоматичних пристроїв можна побачити лише зрідка, і то, головним чином, тому, що певні операції обходяться дешевше, якщо їх виконувати вручну — наприклад, переміщення напівфабрикату пряжі поміж станками на виделкових навантажувачах» [6]. Готова ж пряжа подається автоматично до пакувальних і перевізних машин по напрямних рейках, прикріплених до стелі.

Однак ці 140 фабричних робочих місць є причиною принаймні часткової зупинки й повернення навспак того процесу занепаду промислової зайнятості, який тривав багато десятиліть. Текстильна промисловість Сполучених Штатів була зруйнована вщент у 1990-ті роки, коли виробництво перенесли до країн із низькими заробітними платами, зокрема до Китаю, Індії та Мексики. Протягом 1990–2012 років зникло близько 1,2 млн робочих місць — понад три чверті внутрішньої зайнятості в текстильному секторі. Одначе впродовж кількох останніх років сталося різке відновлення виробництва. Протягом 2009–2012 ро­ків американський експорт текстилю й одягу зріс на 37 %, сягнувши загальної суми майже 2,3 млрд доларів [7]. Таке зростання зумовлюється ефективними технологіями автоматизації, які дають змогу конкурувати навіть із робітниками в офшорних зонах, де заробітна платня найнижча.

У виробничому секторі Сполучених Штатів та інших розвинених країн упровадження високотехнологічних трудозбережних інновацій неоднозначно впливає на