Читати книгу - "Кицька для сірого вовка, або Новорічний подарунок для альфи, Тана Лі"

Даю їй свій лептоп. 

– Показуй.

Кицька сумнівається деякий час, але все-таки швидко щось починає набирати.

Вловлюю себе на думці, що милуюся її тендітним профілем. Хочу відчути її запах – він такий же ніжний як я собі і уявляю?

Поглядаю на годинник. Концентрація розчинну розрахована приблизно години на дві. Тобто по задуму опівночі його дія якраз має скінчитися. Залишилося ще півгодини, як мінімум. 

– Ось, – віддає вона мені лептоп та знову червоніє, коли розуміє як близько я до неї сиджу.

Не бійся, кицько, я хоч і сірий вовк, але обіцяю не з’їсти.

Швидко занурююсь у вивчення документів. Так я і думав! Цей покидьок хотів визнати її недієздатною та продовжити над нею опіку! І відчуваю, якби не втручання Пола Брауна, то так би воно і було.

– Шеррі, твій дядько Пол, якраз наполягав на тому, щоб визнати тебе дієздатною, в той час як твій дідусь, хотів продовжити над тобою опіку… – починаю обережно. – І те що він так наполягає на твоєму шлюбі зі своїм замом також дуже підозріло. Це чудовий спосіб залишити тебе у клані та продовжувати маніпулювати тобою.

Кицька уважно дивиться на мене. Бачу що ледь стримується, щоб не заплакати.

– Це все через гроші, так? І Джеймс через гроші зі мною… Казав, що кохає, а сам навіть по справжньому жодного разу не поцілував! І Ебійгейл… моя «найліпша подруга», але відмовила мене вступати в університет, бо «Джеймс тебе чекати не буде», а сама ж з ним в цей час і була! І навіть дідусь! Я хотіла сама почати щось розуміти в справах батька, але «ти ще маленька, нащо тобі це треба, я сам в усьому розберуся»! Він же мені навіть про батька нічого не розповідав, казав, що той був покидьком, який звабив маму! А…а… дядько Пол, виходить він єдиний хто хотів насправді допомогти, а я весь цей час відмовлялася навіть з ним поспілкуватися!

На цьому Шеррі не витримує та починає голосно схлипувати та задихатися.

Чорт! І що мені робити?

Підхоплюю її на руку та міцно обіймаю.

– Поплач, кицько, легше стане.

Вона утикається мені в шиї, її худенькі плечі здригаються.

Розумію, що буду вгризатися за неї іклами і пазурами. Не мають такі покидьки як її дідусь та «наречений» обманювати маленьких наївних кицьок. Згнию всіх за ґратами! Справа делікатна і трохи не мій профіль, але я буду не я, якщо не доведу, що Шеррі весь цей час маніпулювали та завідомо вводили в оману.

Вловлюю себе на думці, що мій звіриний інстинкт захисника розігрався на повну, і я дійсно готовий розірвати їх власними іклами, якщо тільки попадуться мені на очі. Дивно, зазвичай, захист стосується лише членів родини, або тих кого ми вважаємо своїми… На секунду завмираю. Оце так влип в одну тендітну чарівну кицьку! Та і як можна було не влипнути? Розумна, смілива, ніжна, невинна… Моя. Ох, і справді влип. Але буду повним дурнем, якщо її відпущу. А дурнем я ніколи не був.