Читати книгу - "Дівчина з секретом, Ірина Айві"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
П'ять років по тому ...
---- Мамусю, можна ще разочок? Ну, будь ласка, ---- крізь крик і сміх дітей кричала моя непосидюча Ліза.
Парк атракціонів це справжня знахідка для дітей і миттєве спустошення гаманця для батьків. Тут усе таке яскраве і цікаве, що я сама не проти поринути у дитинство. Хоча у моєму дитинстві таких розваг і близько не було.
Різні лавки де продавали солодку вату, хот-доги, а ще були такі у яких можна було виграти м'яку іграшку, звісно якщо вдасться зловити й витягнути її. Та я за посмішку своєї принцеси Лізи готова на все.
Донька стала цілим світом для мене. Варто мені лише глянути на неї, як на душі стає тепло і затишно. Маленька хитрунка міцно обійняла мене за шию і попросилася ще раз на качельку.
---- Ну давай ще разочок і все, нам пора додому, хитрунко.
---- Знаю, мамусю, ---- погодилася Ліза, ---- тобі треба на роботу.
---- А тобі треба добре виспатися, щоб завтра бути веселою та активною у садочку.
---- Знаєш мам, коли я виросту, то обов'язково стану схожою на тебе. Теж буду дуже розумна і красива.
Так, завдяки моїй бабусі, яка няньчила Лізу, мені вдалося закінчити інститут і здобути науковий ступінь з історії. А далі робота у школі, репетиторство, а ще я іноді давала оцінку різним антикварним речам і предметам старовини. Як правило моїми клієнтами були заможні люди, які щедро оплачували мою роботу. Правда, що стосується особистого життя, тут я повний профан. Чи шкодувала я про щось? ---- Ні!
--- Донечко годі, злазь уже, ---- крикнула Лізі, яка схоже забула про свою обіцянку.
Темні оченята моєї дівчинки сяяли від задоволення. А у доньки були очі незнайомця, з яким я п'ять років тому провела ніч.
Одного разу перед тим, як мала народитися Ліза, мені стало цікаво, хто батько моєї дитини. Порившись в інтернеті я дізналася хто такий цей Алекс Фролов.
Його батько відомий столичний бізнесмен, а Алекс ---- його старший син, ріс і навчався у Києві, а от університет закінчив у Лондоні. Темноволосий, красивий, Ліза точна його копія. Це ж треба було так придатися. Хоча чому я дивуюся у її венах тече кров Фролова. Тепер коли пройшло майже п'ять років я точно знаю, що зробила усе правильно. У світі є дуже багато чоловіків, які навіть не підозрюють, що у них є діти.
---- Мамо, можна взяти трохи цукрової вати додому, щоб поділитися з бабусею Ніною?
---- Лізок, візьмімо бабусі щось інше, а то вату нам точно не довезти додому. Давай краще візьмемо бабусі різних фруктів.
---- Добре мамочко, я люблю тебе. Ти у мене найкраща.
---- Я теж тебе люблю, миле моє сонечко.
Я міцно обійняла доньку і притулила до себе, розцілувавши в обидві щоки.
---- Бабусь, ми вдома, у нас для тебе сюрприз, ---- скаче моя непосидюча вереда.
---- І, як? Вдалося повеселитися на славу, ---- запитала наша бабця, якимось чужим, втомленим голосом.
---- Рідна моя, з тобою все гаразд? Вигляд у тебе хворобливий. Ти часом не захворіла?
---- Ой, не знаю, напевно тиск піднявся, голова розколюється й у грудях дуже тисне.
---- Поміряймо твій тиск, ---- кажу бабусі, змушуючи її присісти на диван і одразу хапаю тонометр.
---- Дуже високий, думаю краще викликати швидку.
---- Не треба, зараз прийму таблетки, трохи полежу і все пройде.
---- Не обманюй! Я добре знаю, що таблетки і краплі ти уже приймала, але вони не допомогли. Я викликаю лікаря і навіть не думай перечити мені.
---- У вашої бабусі мікроінфаркт, їй потрібна термінова госпіталізація. Ми забираємо її до лікарні, ---- почула я невтішний вердикт лікаря.
---- Так, звичайно. Я, можу поїхати з вами? Звісно, але дітям у реанімації не місце. Дитина має залишитися вдома.
---- Я зрозуміла.
---- Лізок, я подзвоню твоїй хресній і попрошу, щоб вона посиділа з тобою, а мені треба посидіти біля бабусі. Добре, сонечко?
---- Гаразд, я посиджу з тіткою Ліною. А, що з бабусею Ніною?
---- Вона трохи захворіла і їй доведеться полежати у лікарні, золотко.
Усю ніч я провела у реанімації, поряд з бабусею. На щастя лікарям вдалося стабілізувати її стан. Над ранок черговий лікар повідомив, що найгірше вже позаду, але десь на тиждень бабуся залишиться у лікарні.
---- Ти чула, що сказав лікар? ---- уточнила я, знаючи, що моя Ніна Павлівна зараз буде збиратися додому.
---- Нічого, трохи відпочинете від мене.
---- Рідна моя, не кажи дурниць. Ми з Лізою вже сумуємо за тобою. Зараз я мушу бігти, бо треба відпустити Ліну, а ще я сьогодні після уроків маю оглянути кілька картин. Тож ми з донькою приїдемо до тебе ввечері.
---- Настю, займайся своїми справами і не хвилюйся про мене. Я в порядку і під наглядом.
Дорогою додому, мені подзвонила вихователька з дитячого садочку і сказала, що їх закривають на триденний карантин. У хлопчика з Лізиної групи виявили інфекційне захворювання і вони мають провести повну дезінфекцію. Тепер доведеться брати з собою Лізу і на роботу, і до клієнта.
---- Настю, як там Ніна Павлівна? ---- запитала Ліна, щойно я переступила поріг квартири.
---- На щастя все обійшлося. Зараз її стан стабільний. А, як Ліза, не сильно вередувала?
---- Що ти таке кажеш, моя хрещениця, просто золото.
---- Дякую тобі за все, моя вірна подруго. Навіть не уявляю, щоб я без тебе робила.
---- Ну що ти таке кажеш, я завжди рада допомогти найкращій подрузі, але зараз мушу бігти. Сьогодні у клубі замовлена приватна вечірка, то ж до вечора буду по вуха завантажена роботою.
---- Ще раз дякую тобі за все, вечором зідзвонимось.
Залишившись одна, швиденько побігла в душ, поки Ліза спить маю привести себе в порядок, а то діти в школі ще налякаються, або ще гірше ... почнуть кепкувати з мене.
Після уроків, мені навіть не вдалося заїхати додому. Погодувавши Лізу у шкільній їдальні, одразу поїхала на домовлену зустріч у заміський будинок однієї пані.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дівчина з секретом, Ірина Айві», після закриття браузера.