Читати книгу - "Скарбничка невдахи, Шапкін"

   Так ось, про Андрія і Оксану. Їх тіла лежали близько один до одного. Я був у ступорі і не знав що робити. Лише дивився. За кілька хвилин я просто повернуся у кімнату і відкрив пляшку дешевого віскі. Потім іншу. Протягом кількох годин я тільки пив і палив свої папіроси, не дивлячись на заборону від власника будинку. За дверима я чув різні кроки. Приїжджала поліція і інші служби. Дуже раптово мені постукали у двері. Я ігнорував і пив далі, але стукіт продовжувався. Врешті решт, я не витримав, і почав йти до дверей. Ну як йти. Підсковзаючись, тримаючись руками за стіни, бʼючись головою об різні предмети в квартирі через темряву та свій стан. Я і не помітив, як настала ніч. Ледве відчинивши двері, я побачив того, кого не очікував побачити взагалі. Валерія, моя сестра, стояла і дивилась на мене своїм звичним поглядом. Зверху вниз, як-то кажуть.