Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн "

— У тебе хвилина – гарчить , а мені так хочеться його тепла. Почути Все буде гаразд дочко ком в горлі застрягає.

— Луну викрали – тремтячим голосом промовляю.

— Твоє виховання. Шляється хтозна-де. А що,  яке виховання може дати хвойда – батько скидає дзвінок, а пустота в середині виросла ще більшою.

Йду у свою тимчасову кімнату. Вечерю ми вже пропустили, та й їсти я не хочу. Сідаю на ліжко, та просто дивлюсь у стіну. Стукіт в двері, перериває мій стан. Я встаю та відкриваю їх, на землі вечеря та записка.Тільки з цікавості беру, щоб прочитати що там. У коридорі нікого не видно, привид її приніс чи що?

Ставлю їду на стіл, тут перше та друге. Пахне дуже смачно, мій шлунок одразу ж дає про себе знати. Розгортаю записку

Ми натрапили на їх слід. Поїж, щоб зустріти сестру повною сил.

Вперше за день посміхаюсь, її скоро знайдуть. Доманський правий, потрібно мати сили боротись. З'їдаю все, сил на душ у мене не залишається. Я настільки виснажена сьогоднішнім днем, що просто падаю на ліжко та засинаю. Мені сниться дитинство, де ми щасливі та безтурботні.

Прокидаюсь я дуже рано, та швидко біжу в душ. На годиннику тільки 6:13, не думаю що він вже встав. Теплі краплі води торкаються мого тіла, даруючи такий бажаний спокій. На декілька хвилин мені встає легше. Обмотуюсь рушником, та дивлюсь на своє відображення. Під очима синці, я вчора дуже багато плакала. На раковині стоїть нова зубна щітка, цікаво коли вона тут з'явилась. Дрібниця, а приємно, одягу у мене чистого немає. Тому вирішую пройтись в рушнику, надіюсь ми не зустрінемось.

Та всі надії розбираються, коли ми зустрілися в коридорі. Його погляд ковзав по моєму тілу, від чого по ньому пробіглись мурашки. Сильніше притискаю рушник до себе, та відходжу на крок назад. Доманський підходить впритул до мене, дихати стає дуже важко, ця близькість лякає мене та заворожує одночасно. Його погляд зупиняється на моїх губах, я відчуваю дивне тремтіння по тілу.

— За 20 хвилин, чекаю тебе на сніданку – що? Через хвилювання, не до кінця розумію про що він.

— У мене не має одягу – дивним голосом промовляю, від чого на його обличчі з'являється щира посмішка.

— Можеш бути голою, я не проти – Доманський підморгує та йде геть. Обурення швидко полонить мій розум, так значить. Ну подивимось, що ти будеш робити.

Йду на кухню, на столі вже накладений сніданок. Омлет з овочами та стакан соку, однаково в обох. Посміхаюсь, та обмотую волосся рушником, залишаючись сидіти повністю голою. Ти сам захотів бавитись в цю гру.

Як вам протистояння героїв ? Якщо сподобалось ставте вподобання ;)