Читати книгу - "Відьомські війни"

Глава 22. Темна магія

Покинути Пінс для мене виявилось доволі складною задачею. Я не поспішала з поверненням додому. Хоча родина Нейта як і він сам дізнались, що мені є куди повертатись. Я розповіла Нейту про свою родину згадала усіх найдорожчих моєму серцю людей: маму, тата, Дон, Стівена, Аманду. Навіть не забула про Дзвіночок. Дивне співпадіння ім’я моєї кішки таке ж як і рослини, яка може загнати у вічний спокій. Не буду збільшувати список запитань, адже відповідей я так і не знайшла. Залишивши під кінець будь-які розпитування власної родини. До них і власної домівки, я прагнула повернутись, дуже сильно. Минулого року ледве витримала розлуку з домом. Перебування у Пінсі здавалось позбавленим усілякої надії, безбарвним, безрадісним, самотнім, сповненим страху. Цього року перебування у місті виявилось не кращим темнішим, порожнім, болючішим. Не дивлячись на все це, я тягнула з поверненням додому. Величезна купа питань могла почекати, відповіді на них здавались не надто важливими. Вони не могли змінити багатьох речей. Тут в Пінсі я могла змінити дещо. Але мені потрібен був час аби прийняти вірні рішення. Вчинити дійсно правильно, не жалкуючи. Для цього потрібен час. Багато чиї долі потребували уваги.

Поки я розмірковувала, то мала змогу познайомитись ближче з Айрін. Ми не стали близькими подругами. Дівчина відчувала легку неприязнь до мене. Це зрозуміло, вона сподівалась, що я маю почуття до її брата. Я ж ніяк себе не показувала. Брат страждав через мене цілий рік, і от я продовжую мучити його живучи в їх домі, — думаю не найкраще підґрунтя для дружби. Тим не менш, Айрін вивчала мене. Вивчала доволі правильно підібране слово. Їй було цікаво поглянути на світлу магію у своєму прояві. Дівчина не спілкувалась зі світлою відьмою, тому подібне знайомство носило якийсь освітній характер. Вона з наполегливістю спостерігала чари, що виявились їй недоступними, світла магія відсторонювала темну. Кожен раз, намагаючись повторити елементарне закляття ставались дивні речі. Бився посуд, чудернацькі звуки та запахи могли заповнювати кімнати, речі інколи змінювали кольори. Керол щоразу нарікала дочці. Така її наполегливість не принесе нічого хорошого. Я швидко виснажусь (по словам Керол), і дім може постраждати. До того ж вона не може практикувати світлу магію, такі правила. Я дивувалась деяким власним відкриттям. Айрін, не дивлячись на досить юний вік, володіла дуже потужною магією, темною магією. Тому наближення темної відьми до світлої завжди спричинювало якісь наслідки. Дивно маленька Дон ніколи не приносила мені таких турбот. Племінниця спробувала прості закляття, нехай вони могли не спрацювати, та не перевертали дім, влаштовуючи хаос в кімнатах.

Одного разу Айрін хотіла змусити мене випробувати власні сили. Спробувати закляття темної магії. Я категорично відмовилась, головний аргумент — Керол не зрадіє такому використанню магії у своєму будинку (та хаосу що може виникнути). Айрін не здавалась, долучила брата до численних спроб. Їй було цікаво чи почне будинок «здригатись» від моїх невдалих темних заклять. Нейт підтримав сестру з іншої причин більш поважної, закляття можуть вдатись. Він не забув про зустріч з Клер на пустирі.

Під подвійним тиском я все-таки наважилась випробувати закляття. Нічого складного пуста забавка. Змусити зів’янути квіти. Айрін навіть купила спеціальний вазон та букет ромашок. Купила гучно сказано, замовила через Інтернет. В її руках планшет в поєднанні з Інтернетом та магією становить небезпечну зброю економічного масштабу. Дівчина могла дозволити собі будь-які речі. Головне, щоб Керол не довідалась про них. Звичайно круту спортивну автівку не можна було дозволити. Та брендовий одяг, прикраси, парфуми легко проминали крізь двері рожевої кімнати.

Від мене потребувалось небагато зусиль, заплющити очі та промовити:

Яка б не була на подвір’ї пора,

Весна, літо, осінь, зима,

Обпадіть пелюстки легенько,

Зійдіть на ниць барви швиденько,

Стебло пожовкни, втрать міць назавжди,

Зав’яньте квіти, перетвориться на бур’ян,

Залиште свій прекрасний стан,

Лиш на згадку залишіть одну красиву мить.

Пам’ятаю в маєтку стояла повна тиша після моїх невдалих спроб знайти реліквію завдяки магії. Будинок також заполонила тиша.

— Нічого, — невдоволено пробурмотіла Айрін, навпаки я зраділа, припущення Нейта і мої також явно були хибні. Я не займаюсь самообманом, просто, відкидаю неможливі речі. Айрін змусила мене повторити закляття декілька разів, сподіваючись на вдалий результат. Коли ж їй набридло, то вона показала майстер-клас. Дзвінким голосом промовила кожну строку, останні слова прозвучали і квіти дійсно перетворились на засохлий залишок минулої краси.

Подібні спроби Айрін продовжувала декілька разів. Я невдоволено повторювала різні закляття, знаючи хто є справжнім ініціатором — Нейта не переконала моя спроба з квітами.

Минав час, я набиралась сил. Так казала Керол, що потрібно набратись сил перед поверненням додому. Мої батьки мають побачити здорову і неушкоджену доньку.

Вдячність переповнювала мене в такі моменти. Керол піклувалась не тільки про своїх дітей, а й про світлу відьму, непрохану гостю в її домі. Часом я помічала, що Нейт кудись зникає. В такі моменти Айрін ставала моєю співрозмовницею. Намагаючись відволікти від того факту, що брат зникав поговорити з мою вбивцею. Нейтан навідував Клер. Їхні стосунки, видавалась мені дивними. Я ненавиділа його найкращу подругу. Вона забрала життя Алекса, якимсь чудернацьким чином я ще жива. Про що вони можуть говорити за таких умов. Знаючи, що Нейт проводить час з Клер, я починала сердитись на нього. Тоді здавалось його кохання до мене, неправдою, вигадкою. Адже вів він себе неправильно. Я звинувачувала кохання Нейта в усіх моїх проблемах, мовляв якби не він Клер ненапосілась би на мене, і не було б всього жаху через який довелось пройти. Алекс був би живий, цього літа Пінс не побачив би мене.

Потім я думала ще про дещо. Нейтан не зобов’язаний мені нічим. Він врятував моє життя, та нічого не казав, що попри спроби Клер знищити так звану суперницю перестане з нею спілкуватись. Йому непотрібно помститись за життя Алекса, який був для нього лише звичайним ватажком банди. Подібні роздуми чергувались, змушуючи зазирнути всередину себе та пошукати істинну причину гніву. Айрін в таємниці сподівалась, що я ревную. Або відчуваю себе ображеною. Я ж відчувала щось незрозуміле, до кінця неясне, самій собі.

Керол розділяла мою позицію щодо Клер. Занадто вже вона могла обмежувати свободу її сина. Це не сподобалось матері. Я ж раділа, що в ненависті до Клер маю союзницю. Як би там не було, я реагувала вороже. Нейтан повертаючись після зустрічей з Клер, ішов до своєї