Читати книгу - "Нездоланний"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Чудово, – сказав Ричер. – Проте не варто радіти завчасно. То розкажи мені про номер із Арканзасу. Думаю, саме там усе відбувалося.
Ченґ знову всміхнулася, досі гола, досі щаслива, спокійна, задоволена та радісна. Вона сказала:
– З арканзаським номером усе інакше. Це одноразовий телефон із крамниці, як і решта, проте він і досі працює попри те, що він був куплений значно, значно раніше. Він був частиною великого замовлення із «Волмарту»[10], зробленого багато років тому. Тоді вони продавалися із наперед визначеними та налаштованими номерами. Звідси і код Арканзасу, бо головний офіс «Волмарту» знаходиться саме там. Але там його не продавали. Власне, його взагалі ніде не продавали, принаймні не у «Волмарті» точно. Його замінили на новішу модель, і на початку цього року останні екземпляри із цієї нерозпроданої партії було виставлено на аукціон у магазинах «Все по долару» за десять центів. Десь близько сотні штук, на думку мого інформатора.
– Хто їх купив?
– Якийсь посередник із Нью-Джерсі. Типу маклера. Спеціаліст із таких речей.
– І він комусь їх перепродав?
– Цим і займаються посередники.
– Коли?
– Дванадцять тижнів тому.
– Кому він їх продав?
Посмішка Ченґ стала ще ширшою. Вона сказала:
– Він продав їх одній сімейній крамниці в Чикаґо.
Він запитав:
– Де саме в Чикаґо?
Вона повернула свій ноутбук так, щоб йому було видно монітор. Він витягнув шию. Світло-сірі прямі лінії. «Карти Ґуґл», припустив він, або «Супутник Ґуґл», чи як там називається той «Ґуґл», який показує фото вулиць міста, зроблені із супутника. Ченґ сказала:
– Це трохи північніше від центру міста. Буквально двері у двері із філіалом міської бібліотеки в Лінкольн-Парку.
Досі оголена, досі схвильована й досі усміхнена Ченґ спробувала ще раз додзвонитися на той номер, уже застарілий код 501 плюс іще сім цифр, проте, як і раніше, гудки все йшли і йшли, ніхто не відповідав і не увімкнулася голосова пошта. Вона зачекала ще цілу хвилину, не втрачаючи надії, а потім таки поклала слухавку. Тоді вона увімкнула в телефоні гучний зв’язок, подзвонила Вествудові й застала його в офісі «Лос-Анджелес Таймс». Вона сказала йому:
– Номер під кодом 501 – це одноразовий телефон із крамниці, яка розташована по сусідству із бібліотекою в Лінкольн-Парку, Чикаґо. Отже, Малоні – це Мак-Кенн. Ми припускаємо, що він працює на волонтерських засадах у бібліотеці, що надає йому доступ до номера із кодом 773, яким він користувався раніше. Коли ви його заблокували, він пішов у сусідній магазин, купив мобільний телефон і спробував ще раз. Ми повинні дізнатися його історію. Ми повинні дізнатися, коли він почав дзвонити.
Вествуд сказав:
– Я перевірю.
Вони почули стукотіння клавіш, і клацання, і гортання, і дихання. Ричер уявив собі два монітори і телефон на підставці. Тоді знову на зв’язок повернувся Вествуд і сказав:
– Уперше Мак-Кенн зателефонував трохи більше чотирьох місяців тому. Було ще п’ятнадцять дзвінків від нього доти, як я його заблокував. Тоді він перетворився на Малоні й телефонував іще тричі. Але це ви вже знаєте.
– У вас є записи з попередніх дзвінків?
– Жодного. Мені шкода.
– Не хвилюйтеся. Ми все з’ясуємо.
– Залишайтеся на зв’язку.
– Обов’язково.
Вона поклала слухавку. Ричер сказав:
– Нам потрібно знайти основний номер бібліотеки. Вони повинні мати детальну інформацію про своїх волонтерів. Ми можемо з’ясувати навіть домашню адресу.
Вона відповіла:
– Спочатку нам потрібно прийняти душ. І одягнутися. Я почуваюся дивно, роблячи це без одягу.
Ричер нічого не відповів.
Чоловік із випрасуваними джинсами та висушеним феном волоссям зробив п’ятий дзвінок зі свого стаціонарного телефону. Його співрозмовник доповів:
– Їй щойно передзвонили з телефонної компанії. Тоді вона зателефонувала до «Лос-Анджелес Таймс», одразу ж. Вона вся в емоціях через типа на прізвище Мак-Кенн із Чикаґо.
Запанувала довга, довга пауза.
Тоді чоловік у джинсах та з волоссям запитав:
– Вона з ним розмовляла?
– З Мак-Кенном? – перепитав його співрозмовник. – Ні.
– Але в неї є його номер.
– Власне, у неї два номери. Хоча один із них, здається, належить громадській бібліотеці. Вочевидь, Мак-Кенн там за волонтера.
– Вона вже дізналася, де він працює?
– Волонтерство – це не зовсім
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нездоланний», після закриття браузера.