Читати книгу - "Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів"

1990 р., серія А, № 177, п. 51 і «"Ферайніґінґ Вікблад Блюф!" проти Нідерландів» (Vereniging Weekblad Bluf с. Paus-Bas) від 9 лютого 1995 р., серія А, № 306-А, п. 41) і міг бути відомий великій кількості осіб? Як визнав Уряд, існує деяка прозорість стосовно інформації про зарплату і про її підвищення. Платники податків, які проживають в одному комунальному окрузі, можуть ознайомитися зі списком платників податків своєї комуни, де вказано розмір доходу, з якого стягуються податки, і сума податку, яку сплачує кожна особа (див. пункти 26 і 48 рішення). Така інформація, навіть якщо вона широко не розголошується, є таким чином доступною для великої кількості осіб, які можуть передавати її іншим. Хоча й існує заборона на опублікування податкових декларацій, інформація, яка в них містилася, вже не була конфіденційною. До речі, інформація про зарплату таких керівників великих підприємств, як п. Кальве, регулярно публікується у фінансових оглядах; причому другий заявник стверджував, і це не заперечувалося, що він звернувся по таку інформацію для того, щоб перевірити розмір зарплати п. Кальве (див. пункт 19 рішення). Отже, нагальної необхідності у захисті інформації як конфіденційної не існувало. (п. 53).

Якщо, як це визнає Уряд, інформація про щорічний дохід пана Кальве є законною, а її розголошення дозволеним, тоді засудження заявників лише на тій підставі, що вони опублікували її підтвердження, а саме — податкові декларації, не може бути виправдане у контексті статті 10. (п.54).

У справі «Гримковська проти України» (Grimkovskaya v. Ukraine), рішення від 21 липня 2011 року, заява № 38182/03, ЄСПЛ зробив такий висновок:

72. У цілому, Суд надає значення таким аспектам. По-перше, Уряд не довів, що перед ухваленням рішення про визначення вулиці Ч. частиною магістральної дороги М04 було підготовлено відповідне техніко-екологічне обґрунтування, а після цього впроваджено розумну політику природокористування. По-друге, Уряд не довів, що заявниця мала реальну можливість брати участь у прийнятті відповідних рішень, включаючи можливість оскарження дій міської влади у незалежному органі. Пам'ятаючи про ці два фактори та Орхуську Конвенцію (див. п. 39), Суд не може зробити висновок, що у цій справі було досягнуто справедливого балансу.

73. Таким чином, було порушення статті 8 Конвенції.

Вартим уваги є аргументація ЄСПЛ, зокрема, щодо застосування принципу пропорційності, у справі «Йорданова та інші проти Болгарії» (Yordanova and Others v. Bulgaria) від 24 квітня 2012 року, заява № 25446/06 (заплановане виселення ромів із встановленого поселення без будь-яких пропозицій щодо забезпечення новим житлом становило б порушення статті 8 Конвенції).

Право на повагу до приватного та сімейного життя та житла (стаття 8 Конвенції)
Особливості та сфера застосування статті 8 Конвенції

Звернути увагу на:

• поняття «поваги» до приватного і сімейного життя, в розумінні ЄСПЛ;

• сферу дії статті 8 Конвенції, обсяг прав, гарантованих нею;

• взаємозв'язок прав, гарантованих статтею 8 Конвенції, і «класичної» класифікації справ, що можуть розглядатися в судах адміністративної юрисдикції (житлові спори, у сфері містобудування, охорони довкілля і т.д.);

• структуру статті 8 Конвенції;

• позитивні зобов'язання держави;

• процедуру залучення зацікавлених осіб до процесу прийняття рішень;

• значення належних юридичних процедур при розгляді справ щодо прав, які гарантовані статтею 8 Конвенції;

• оцінка судом обсягу дискреційних повноважень суб'єктів, уповноважених на виконання функцій держави;

• обов'язок національних органів перевірити всі можливі варіанти вирішення проблеми.

Поняття «приватне життя» у практиці ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких:

• персональні дані про людину;

• деякі аспекти фізичного та соціального «я» особи («Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia) від 7 лютого 2002 р., заява № 53176/99, п. 53):

• встановлення та підтримання стосунків з іншими людьми та зовнішнім світом («Бурґгартц проти Швейцарії» (Burghartz v. Switzerland) від 22 лютого 1994 року, серія A, № 280-B, п. 47; «Німітц проти Німеччини» (Niemietz v. Germany) від 16 грудня 1992 р., Серія A, № 251-B, п. 29);

• ім'я, прізвище особи (зміна, написання) («Ґійо проти Франції» (Guillot v. France) (№ 1) від 23 вересня 1996 р., заява № 22500/93; «Булгаков проти України» (Bulgakov v. Ukraine) від 11 вересня 2007 р., заява № 59894/00); «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine) від 16 травня 2013 року, заява № 20390/07;

• зовнішній вигляд особи;

• визначення персональної ідентичності (вибір імені, способу одягатись, сексуальна ідентичність тощо (див., наприклад, рішення у справі «B. проти Франції» (В. v. France) від 25 березня 1992 року, серія A, № 232-C, п. 63; «Бурґгартц проти Швейцарії» (Burghartz v. Switzerland) від 22 лютого 1994 р., серія A, № 280-B, п. 24; «Даджен проти Сполученого Королівства» (Dudgeon v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1991 року, серія A, № 45, п. 41);

• право визначати своє приватне життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб («Пек проти Сполученого Королівства» (Peck v. the United Kingdom) від 28 січня 2003 р., заява № 44647/98);

• право на доступ до інформації, пов'язаної з особою та визначенням її правового статусу («Ґаскін проти Сполученого Королівства» (Gaskin v. the United Kingdom) від 7 липня 1989 р., серія A, № 159, п. 39; «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia) від 7 лютого 2002 р., заява № 53176/99; «Од'євр проти Франції» (Odievre v. France) від 13 лютого 2003 р., заява № 42326/98),

• здоров'я людини, медичне втручання («Ґласс проти Сполученого Королівства» (Glass v. the United Kingdom) від 9 березня 2004 р., заява № 61827/00), вільне розпорядження своїм тілом («Крістіна Ґудвін