Читати книгу - "Позбав мене від нареченого, сестричко, Ольга Обська"

Розділ 35. Рано здаватися

Лаура дивилася у вікно автомобіля на вогні замку, що віддаляються, і скрипіла зубами від досади. Усі її спроби залишитися у володіннях Брайана на ніч не мали успіху. Але вона не падала духом. У неї визрівав новий план.

— Крістофере, думаю, нам ще рано здаватися, — звернулася вона до брата, який вів автомобіль, спрямувавши похмурий погляд на дорогу. — Чи ти змирився з тим, що програв Брайану? Як каже батько, перемогу треба вигризати зубами. А ти навіть не намагався боротися.

— Що я мав по-твоєму робити? Подібно до тебе зімітувати непритомність? — вигукнув Крістофер.

— Ти маєш рацію, можливо, з непритомністю я і переграла, але невдачі ніколи не зупиняли мене. Я не потерплю, що у мого брата з-під носа забрали наречену.

І що ще гірше — розбили дощенту таємні плани Лаури на Брайана.

— Знаєш, я аж ніяк не впевнений, що такий вже засмучений відмовою Елізабет. Я завжди вважав її трепетною ланню — вихованою витонченою і сором'язливою, але ніяк не хазяйкою автомайстерні. Сьогодні вона відкрилася з нового несподіваного боку і це ще питання, чи хочу я собі за дружину таку жваву леді.

Правду кажучи, Лаура теж була дещо здивована тим, які риси характеру несподівано проявилися в скромняжці Елізабет. Просто неймовірно, як довго вдавалося тій зображати порцелянову ляльку, коли вона, схоже, замішана з того ж тіста, що й сама Лаура. Але це не змінювало справи.

— Послухай, Крістофере, питання не в тому, чи хочеш ти на ній одружитися. Тут справа честі. Твоя репутація постраждає від одних лише розмов про те, що Елізабет віддала перевагу Брайану, а не тобі. Їхні заручини потрібно зірвати.

— Це неможливо, — роздратовано кинув брат. — Про них буде офіційно оголошено вже за кілька годин.

— Ми маємо хоча б спробувати. Давай-но навідаємося до Леві С'стаха.

Крістофер нервово вчепився в кермо. Навіть кісточки пальців побіліли. Леві С'стах у всіх викликав подібні почуття. Про чорного окультиста-відлюдника ходили недобрі чутки. Чого тільки варті розмови про його страшні окультні практики. Але Лаура була готова ризикнути. Сестри Ланде мало чим допомогли. Яка взагалі користь від цих менталістів? Інша справа Леві. Кажуть, для нього немає нічого неможливого.

— Він може забажати жахливу ціну за свої послуги, — мертвим голосом видав Крістофер. — Пам'ятаєш, що сталося з Теодором після того, як він звернувся до С’Стаха по допомогу, щоб нарешті відігратися і віддати борги?

— Не хвилюйся. Розплачуватимуся я. У мене є дещо, що може його зацікавити.

Лаурі знадобилося докласти багато зусиль, щоб переконати брата вирушити до окультиста негайно. І її зусилля не були марними. Сьогодні удача була на її боці. Леві погодився прийняти відвідувачів, незважаючи на пізній час.

Лаура розмовляла з окультистом у його особняку на околиці столиці віч-на-віч, а брат чекав в автомобілі.

Вона вийшла від Леві надзвичайно збуджена.

— Що я дізналася! Не повіриш! — Лаура сіла в автомобіль і почала розповідати братові те, чим і сама була приголомшена. — Та дівчина, яка зараз гостює у Брайана, це не Елізабет! Заводь автомобіль, їдьмо!

Ліза дивилася на кришталеву поверхню сфери та боялася дихати. Аби тільки образи не зникли. Вони все ще були не дуже чіткими, але загалом картинка вгадувалася. Ліза відчувала, що це щось важливе, та й як воно могло бути неважливим, якщо вона бачила себе?

І нехай би лише себе, але поряд із нею стояв Брайан. Причому він стояв до неї спиною і стягував з себе сорочку, ніби хотів продемонструвати біцепси, трицепси та свої кремезні плечі. Але вона, звичайно, розуміла, що справа не у м'язах. Щось там на його спині є набагато цікавіше.

Сорочка ось-ось мала впасти з плечей і відкрити це цікаве щось, але раптом в одну мить кришталева поверхня стала каламутною і образи зникли. Ліза зрозуміла чому — Брайан схаменувся і різко зняв свою долоню зі сфери.

— Ви щось бачили? — незворушно спитав він. — Чому ви замовкли? Я чекаю від вас пророцтв.

Бачити бачила. Але зрозуміти б, що за картинку явила сфера. Це що, майбутнє? Чи просто фантазії Брайана? І чи поруч із віконтом стояла Ліза? Може, це була Елізабет.

Розшифрувати образи буде не так просто. Вони виникли, коли Ліза подумки запитувала себе, чому Брайан зробив пропозицію Елізабет. Можливо, побачене якраз і містить відповіді. Але надто вже швидко віконт відсмикнув руку — складалося враження, що найголовнішого Ліза так і не побачила.

Нічого, потім у спокійній обстановці вона ще раз проаналізує інформацію, а поки що потрібно було завершувати сеанс. Ліза вирішила знову спробувати в завуальованому вигляді натякнути Брайану, що з заручинами поспішати не варто.

— Ваша світлосте, образи, які явила сфера, ще раз підтвердили те пророцтво, з якого я почала. Доля обіцяє бути прихильною до вас наступного року, якщо в тому, що минає, не укладете союз, заснований не на справжніх почуттях, а на розрахунку.

Це були не ті слова, які Брайан хотів би почути.

— Що ж, дякую за сеанс, — він ледь помітно посміхнувся.

Схоже, віконт здогадався, що Ліза трохи лукавить. Ну і добре. Сам так само лукавить. Не захотів відкрити істинної причини свого сватання до Елізабет, ось і одержав відплату тією ж монетою.

Брайан підвівся з софи і попрямував до дверей. Ліза здогадувалася, що після нього з'явиться новий клієнт. Її ж попередили, що набралося чимало охочих взяти участь у передноворічному сеансі ворожіння. Хто це буде? Освальд? Едмонд? А може, Міранда?

Ліза не була впевнена, що в неї вийде якісне передбачення. Поки що образи, які вона бачить, досить розпливчасті та й інтерпретувати їх вона не вміє. Вона і в дар свій до кінця не вірила. Може, картинки на кришталевій поверхні — це лише гра тіней, а Ліза бачить у них щось особливе лише тому, що її мозок затуманений димними ароматами трав, підпалених в спеціальних посудинах.