Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

У березні того року помирає Сталін. Стабілізувати ситуацію на території західних областей УРСР на 8-му році окупації комуністичному режимові все ще не вдається. 26 травня ЦК КПРС розглядає доповідь Лаврентія Берії «Питання західних областей УРСР». Очільник СРСР констатує: «політичний стан» тут «продовжує залишатися незадовільним», а «серед значної частини населення існує незадоволення господарськими, політичними та культурними заходами, які здійснюються на місцях». ЦК КП(б) ухвалює: «Бюро ЦК КП України цілком і повністю визнає свої політичні помилки, відзначені в цій постанові та одностайно схвалює рішення ЦК КПРС та приймає його до неухильного керівництва та виконання». Другим пунктом Бюро ЦК українських комуністів «повністю схвалює» рішення свого московського керівництва про усунення з посади Л. Мельникова «як такого, що не виправдив наданого йому довір’я та не забезпечив керівництва».

1954 рік

Військовий прокурор Прикарпатської військової округи генерал-майор юстиції А. Лабутєв доповідає новому фюреру українських комуністів О. Кириченку «про факти порушення соціалістичної законності працівниками МВС західних областей УРСР». Прокурор кваліфікує їх не інакше як «кричущі», а їх перелік становить 15 сторінок цього тому. 15 квітня — нова доповідна на ту саму тему того самого прокурора тому самому адресатові. І — новий список злочинів.

17 квітня секретаріат ЦК КП(б)У ухвалює рішення щодо «фактів порушення соціалістичної законності з боку окремих представників органів МВС». Цього разу — ґрунтуючись на даних, переданих прокурором «Київського округу т. Бударгіним».

З метою подальшого залякування вимордованого населення ЦК КП(б)У 29 квітня окремим рішенням ухвалює оприлюднити у пресі повідомлення про розстріл «буржуазного націоналіста» Василя Охримовича. Але й це не допомогло. Озброєне націоналістичне підпілля все ще існує.

1955 рік

17 березня КДБ УРСР інформує ЦК КПУ: на території УРСР усе ще діють «11 розрізнених банд, в яких нараховується 32 бандити та 17 бандитів, що діють поодиноко». За даними КДБ «вийшли з повинною» 11 173 «оунівських бандити», з них «взято на оперативний облік 3 155». КДБ спеціально відзначило: «частина з цих бувших бандитів виходила з повинною за завданням оунівського підпілля, переховує зброю, а деякі з них пролізли на відповідальні посади в установах, на підприємствах, в колгоспах і проводять ворожу роботу».

1956рік

Відомостей того часу виявити не пощастило.

1957рік

2 січня ЦК КП(б)У формулює свою позицію щодо нової проблеми, з якою зіткнувся окупаційний режим на 13 році свого панування на теренах західних областей УРСР. Цього року перейнялися необхідністю «посиленняроботи партійних і радянських органів республіки в зв’язку з поверненням з місць ув’язнення колишніх учасників банд і підпілля ОУН». Кількість тих, що повернулися «після звільнення з місць позбавлення волі і спецпоселень», — понад 60 тис. осіб, — «які були засуджені за участь в бандах і підпіллі ОУН та інші контрреволюційні злочини». Але ця тема лежить далеко за межами цієї розвідки…

1958 рік

Відомостей того часу виявити не пощастило.

1959 рік

Це — 15-тий рік «звільнення» Радянської України». З доповідної записки відділу адміністративних органів ЦК КПУ «Про стан роботи органів державної безпеки Української РСР» від 18 вересня: «переглянуто 4 263 000різних справ діючого і архівного оперативного обліку на 5 481 000 чол., з них знято з обліку 2 684 000 осіб, на яких раніш були заведені справи по неперевірених та малозначущих матеріалах. Переглянуті справи більш ніж на 64 000 чол., що притягувались до кримінальної відповідальності в 1937–1938 рр.»

Пояснюю: «діючий та оперативний архівний облік» — це особові справи, заведені чекістами на людей. Іншими словами, дос’є були заведені на 5,5 мільйонів людей.

Читаємо далі:

— за період з 1954 р. органами державної безпеки республіки ліквідовано 183 націоналістичних та інших антира-дянських організацій і груп;

— було розшукано понад 5 000 державних злочинців, з них 1 472 осіб — колишні агенти німецько-фашистських та інших капіталістичних розвідувальних органів;

— за антирадянську діяльність притягнуто до кримінальної відповідальності 1 879 чол.;

— попереджено 45 терористичних актів.

Починаючи зі сторінки 585 цитованого у цьому параграфі тому документів, всі бажаючи можуть дізнатися і про моральний облік борців за щастя українського народу. Там йдеться про «ганебні факти пияцтва, зловживань службовим станом та інші порушення не викоренені і в самому апараті Комітету» (КДБ УРСР — Д. Я.), але їх дослідження на разі не є предметом мого зацікавлення[203].

Жертва УПА

Точну кількість жертв установити навряд чи колись вдасться. У будь-якому разі можна говорити про десятки тисяч загиблих у боях, замордованих, розстріляних, заживо розіп’ятих, повішених. Основна маса жертв припадає на 1944 та 1945 рр. Це — лише учасники збройного опору радянській окупації. Уявлення про масштаби м’ясорубки, організованої в західних областях сучасної України після повторної окупації їх комуністичним режимом, дають документи ЦК КП(б)У та інших комуністичних терористичних організацій.

Погляньмо на них.

1944 рік

Звітна доповідь Рівненського обкому КП(б)У та обласного Управління НКВС: «З лютого 1944 р. по 20 лютого 1945 р. загальні втрати бандформувань УПА і ОУН складають: 15 306 — вбитими, 18 066 — полоненими та заарештованими, 6 913 — явилися з повинною, 1 246 — «поплічників бандитів», «затримано дезертирів ЧА й таких, що ухиляються від призову» — 13 136 осіб. Це не все.

«Окрім того, із загальної кількості військовозобов’язаних, що підлягають призову до Червоної Армії, мобілізовано 115 822 особи, мобілізовано та відправлено на роботу до промисловості — 13 517, заброньовано на підприємствах народного господарства — 14 265, загалом — 143 604 особи». Таким чином, «в нашій області не тільки розгромлені основні сили УПА і ОУН, але й ліквідавно джерело їх поповнення. УПА не має в нашій області резервів для поповнення своїх банд».

У додатку до цієї доповіді міститься детальна довідка «про частково розгромлені та ліквідовані найбільші банд-формування та боївки СБ», а також перелік