Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

скачуть тінями!.. фантасмагорично!.. більші будинки теж підносяться!.. піднімаються, ринуть!.. найміцніші будинки!.. декотрі вчетверо більші за наш!.. жовті!.. зелені!.. сині!.. і брррум!.. у повітря! усе пливе!.. гірлянда звивається між зорями… зорями жовто-нарцисового кольору… у небі море нарцисів… вітряки теж відриваються від землі!.. вириваються з трави!.. усі три вітряки!.. бачу, як вони відлітають! два бачу!.. ні!.. чотири бачу!.. на певній висоті вони подвоюються… крутяться у вирі, крила! підпірки!.. у небі!.. і їхні жорна з піщаника!.. усе у небі!.. фарандола!.. ого, шість бачу! жовтих… червоних… охряних… рожево-лілових… пурхають… ми опинилися якраз напроти й вище!.. на балконі… тепер ми знизу! перелякані!.. але над садами… сади потріскують, пломеніють… ми над ними… чагарники, зарості… підмурки вітряків… танці на природі… невеличка естрада для пісень…

Свист літаків мимо, вони наздоганяють і переганяють з такою швидкістю, що не чути навіть бомб!.. бомб, які тим часом вибухають під нами! у Коленкурській впадині!.. Їм то що, небесним чудовиськам-мисливцям!.. Вигулькують над площею Тертр, між дзвіницею і Сакре-Кер!.. Їхній маршрут… по радіо сказали: вони летять на північ! на північ! Кале! Лондон!.. Залпи зеніток женуться за ними крізь хмари… зеленими, синіми, оранжевими борознами… серпантином… гарним серпантином!.. тріскучими папільйотками… Зенітки скаженіють!.. сирени і собі нявчать безперестану, але не в тон літакам, але майже… весь небокрай у мереживі… тонкому світлому плетиві… прожекторів… тріску пострілів… добре видно Анґ'єнські пагорби!.. і прогалина до Манта, Мелана, срібна у вигинах Сена… тепер від бомб Сена вирує!.. оцініть ефект!.. мені не вчулося!.. це поза мною!.. мені у вухах так ніколи не гримить!.. отаким брррумом!.. кажу про це Лілі…

— Це не в мене! це отам!..

Ніколи не чув такої стрілянини! гатять гірше, ніж у чотирнадцятому… гірше!.. жовтим!.. і зеленим!.. і ліловим!.. миті, музичні залпи! негучні звуки!.. неначе цикади… а потім велетенські пориви!.. кастаньєти на все небо!

— Ти диви! Біля Кардіне щось палає!..

Я трохи знаю те місце, нічого дивного!.. тепер світліше, ніж серед дня!.. золоте сяйво!.. ніби яскравий жовтавий полудень!..

— Ходи, Лілі! ходи поглянь із цього балкона!..

Наш балкон на вулицю Берти… і вулицю Сент-Елетер… вулицю Барб… вся бруківка сяяла, виблискувала від неба… сказати б насичено нарцисово-жовтим лиском! уявляєте собі ті місця?.. наше помешкання, як той ліхтар… один балкон на вулицю Берти, інший на Брюана, на дорогу до Сакре-Кер… шлях паломників… йдете вдовж муру Міє, бузкового саду… феєрія барв літа… цвітіння квітів, агов, поети!.. тепер приском сипле! сліпучі сині ручаї!.. зелень аж відсвічує, буквально! ефекти неба… ефекти розплавленої сірки… хмарами!.. зливами!.. А ще Нонозове дерево, величезне дерево[156]…

і завулок Туманів… Нонозове дерево, з ним усе просто, крона не пропускає жодного променя сонця! уявляєте крону!.. Під такою нічого не посадиш!.. А крім Нонозового саду помилуйтеся садом Синьої Бороди! а ще й іншими зеленими закутками, добре доглянутими… я вам змальовую, що видно з наших вікон… такий собі ескіз художника… тисячі й тисячі квітів, таких іскристих!.. такими полум'яними барвами!.. он де під сліпучим небом сяйво ширше!.. ширше!.. я сам на очі не дуже чутливий, але тут зачудовуюсь!.. ця зелень б’є по сітківці!.. вирячуюсь… кажу Лілі: «Хочу все бачити!..» а тут вррр! вррр!.. знову летючі страхіття!.. випурхують з низини… розкидають вогняні конфетті… залпами!.. лишають після себе… південь… північ!.. вилітають з низини!.. захмарна карусель!.. злітаються якраз над нашим дахом!.. забризкують нас!.. безліччю конфеті!.. безліччю іскорок!.. жахна картина!

— Назад, Лілі! Назад!

Три кроки разом з нею, назад!.. конфеті тріскотять… незвичайні конфеті!.. підлога гикає, стовбурчиться… літак з ревом виринає з провалля Маркаде… летить назад, напрямок на північ!.. між Сакре-Кер і дзвіницею… З дзвіниці брум! урочиста меса!.. як на похорон архієпископа!.. брум!.. сьогодні ховаємо всіх! брум!.. ще два літаки виринають з Коленкурської впадини!.. скинули бомбу! дві! три!.. ті спалахують і розлітаються!.. бризками брррумм! ви знаєте!.. зливою шрапнелів… ескадри летять до Лондона… дім хитається і дрижить… від поштовхів із земних глибин… Фурш маю на увазі, розумієте, де це?.. геодезична точка!.. камера резонансу це площа Пекер!.. там зосереджуються всі бруми!.. і відлунюють гонгом у хмарах!.. із впадини в долині!.. літаки, як я казав, пролітають, мов кажани, іще блідіші!.. блідіші!.. за кожним женуться п'ятнадцять-двадцять променів, не відстають… а ще й серпантини й світні кулі зигзагами!.. полюють одні на одних!.. вище!.. вище!.. курс на північ!.. ви б сказали, мов сто оскаженілих моторів! дім дрижить!.. ходить ходором… Гірка — мов кратер бурхливого вулкану! і не скажеш, що не красиво… ні!.. навіть я, геть далекий від живопису, а приголомшений барвами!.. кажу собі: яка велич!.. такого не часто побачиш!.. кажу собі: який шал! і скільки витрат!.. не забуваю, скільки все це варте… не раз бачив феєрверки з Нового мосту! чув ревище юрби! юрба й тепер ревіла б!.. юрби! аби мали силу! але вони в метро, всі юрби!.. якщо будинки заваляться, то юрби правильно сховалися! завмерли у водостоках! я б і сам туди подався, якби, як вам відомо, не моя «німецька колаборацька» репутація смертника!.. можуть у метро полінчувати, якщо надибають!.. та і як зійти, коли сходи трусить! і зигзагами водить!.. запізно!.. бомбиться з-під нас і аж до Шапельських воріт!.. цілять у залізничні станції Шапель і Батіньоль!.. замахнулися!.. підіть походіть там, вас ураз покришить… на перший погляд, їх навмання кидають, оті бомби, міни, гранати!.. але це не так!.. підхід стратегічний! від А до Я!.. спочатку довкола Батіньоля!.. Мені Шармуаз казав: він знає таємницю їхніх замірів… вони б'ють у «ціль» лише насамкінець!.. спочатку все довкола має запалати, отож, ураховуючи, де ми є, ще можна трохи посміятися… вітряки зникають у полум'ї… червоному… жовтому… аж до хмар!.. чотири!.. п'ять! шість вітряків!.. усі садки навколо порудіють!.. І Синьої Бороди теж!.. усі гортензії на попіл! уже!.. дерева тріщать у вогні… а соловейко?.. там був соловейко!.. побачимо згодом!.. побачимо… а тим часом сипле й сипле! вам не уявити, як у повітрі ревуть п'ятдесят двигунів!.. п'ятдесят?.. сто!.. у нарцисово-жовтому світлі!.. даруйте!.. шалене ревище! стогін! свист!.. у повітрі все тремтить! гикає!.. будинок дрижить! рипить! Я повторююся? але небеса теж повторюються!.. стіни стираються на порох! і що?.. ескадри драконів стрічаються, зринають з боку Батіньоля, стрімко підносяться до Фурша! стрілою!.. стрімкою!.. акробатично!.. скидають ґрона бомб і зникають! боягузи! страхопуди! свинтуси! тікають на північ!.. тіні будинків женуться за ними! видовжуються!.. височіють!.. ще вище!.. вище хмар! оце враження!.. таке