Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

           «… В країні, де зацвів Едем очей…»
                                                    (Франческо Петрарка)                                              

Чорний камінь 
На шляху кинув
Одинак, що не лишає слідів
І не бачить себе у дзеркалі.
На шляху, що заріс рудими кущами,
Що дозріли синіми ягодами
Вчора. 
Весь небосхил 
Фіалковий, оксамитовий, як мої спогади 
Про країну загірну забутих віршів
Запломенів загравою сонцеслів
Цього вечора – 
Вечора пророцтв, 
Що почали збуватися. 
Пророцтв, що були записані
У спаленій книзі пергаментній,
Книзі, яку споконвіку було заборонено
Читати чи навіть бачити
Неписьменним пастухам-козопасам
Книзі, яка написана бузиновою чорнотою
Ще тоді,
Коли люди бачили сни
Неймовірні. 
Крізь бескиди журби
Йду слідом за журавлем
В ущелину осінніх днів,
Де ніхто не назве мене свідком
Вільного вітру.