Читати книгу - "Зоряна та двері в просторі, Rada Lia"

Зоряна, особливо не вслухаючись, кивнула та продовжила розглядати журнал тітки далі. Вона дістала свій смартфон і сфотографувала кілька останніх сторінок. Дівчинка збиралася показати це Авіджі та Дмитру Івановичу. 

Вийшовши з кабінету темної чаклунки, дівчата безцільно прогулювалися по замку, розглядаючи орнаменти на стінах, світильники, стелю, підлогу та темні дубові двері, що вели до безлічі однакових кімнат. Подруги подивилися три спальні, бібліотеку та оранжерею. Хоча туди безпечніше було б і не заходити зовсім, позаяк у будинку та навколо нього дівчатам зустрічалися лише м'ясоїдні рослини.  І коли вони вже збиралися йти, увагу Зоряни привернула незрозуміла нерівність на стелі. 

Дівчинка ніби чула свій внутрішній голос, який нав’язливо наспівував дивну пісню: «Якби в мене були сходи, я б ними пішла, я б ними пішла, і в інший замок би прийшла». Це були незвичайні, абсолютно безглузді, слова, які не виходили з голови Зоряни. Сама того не помічаючи, вона почала наспівувати цю пісеньку вголос, чим викликала здивований погляд Пенелопи, яка прискіпливо спостерігала за подругою. В цей момент, почали відбуватися дивні зміни. Над головами дівчат з’явилася велика діра в стелі, з якої спустилися сходи їм під самі ноги. 

Пенелопа вражено дивилася на подругу: 

— Звідки ти знала, що треба сказати закляття? 

— Я-я не знала…Я-я в-взагалі не розумію, звідки я взяла ці с-слова, — заїкаючись, проговорила Зоряна. 

І першою побігла сходами наверх. Тремтячими руками, Руденька обережно трималася за золоті поруччя й молилася, щоб вони з подругою знову зараз не вскочили в нову халепу. Пенелопа йшла позаду неї, продовжуючи підозріливо поглядати на подругу. 

Перше, що побачила Зоряна, піднявшись наверх, це був камін. І не просто якийсь там незрозумілий камін – в ньому горіли дрова, повністю поглинуті яскравим жовтим полум’ям. Так, ніби хтось їх підпалив за кілька хвилин до приходу дівчат.  Руденька простягнула руки до каміна ближче. Від дров, що горіли йшло приємне тепло. Навпроти каміну стояв старомодний зелений диван, місцями затертий до дір. Зоряна підійшла до вікна й побачила засніжену вулицю й люту заметіль. Дівчинка мимоволі зіщулилася й зраділа, що вони зараз перебували тут, а не надворі. 

Справа від вікна стояла етажерка з книжками. 

— «Як стати невидимим?», «Як заплутати та перехитрити чорного мага?» — вголос прочитала Пенелопа. 

— Здається, — Зоряна повернулася до подруги й сказала, — це одне з тих зачаклованих місць, про які ми говорили раніше. 

— Як думаєш, навіщо Джуну було створювати таку кімнату, якщо весь замок і так був у його розпорядженні? — запитала Пенелопа. 

— А що як, — задумливо промовила Зоряна, — він здогадувався про небезпеку з боку темних чаклунів або мав дар передбачення, як у мене, та вирішив підстрахуватися? 

Вона повернулася, трохи походила по кімнаті, намагаючись знайти, сама не розуміючи, що саме. 

— Можливо тут є щось, що може нам допомогти у боротьбі з Алоїзою, — сказала Зоряна, уважно дивлячись в інший куток кімнати, бо побачила там двері, які раніше не помітила. 

Пенелопа повернула голову в тому напрямку, куди дивилася її подруга й теж побачила червоні двері з металевою ручкою. Вони обидві несміливо підійшли до них. Секунду подумавши, Руденька штовхнула їх вперед. За дверима розташовувалася ще одна кімната — досить велика й завалена книгами, мапами та якимись чарівними штучками. Біля вікна знаходився дерев'яний стіл, на якому стояло кілька свічок різного кольору та розміру. Вочевидь для магічних ритуалів. Зоряна підійшла ближче й побачила засохлий віск на його поверхні: «Точно для ритуалів». 

Неподалік від столу стояв шкіряний диван, покритий старим зношеним покривалом. В нього фарба вже вилиняла настільки, що не можливо було розібрати малюнок й нитки стирчали в різні боки.  З одного боку від стола нагромаджувалися один на одного стелажі з книгами, які тягнулися через всю кімнату й надавали їй вигляду міської бібліотеки. Одначе книги тут були повсюди — не лише на стелажах, а й на підлозі, дивані й навіть на самому столі. Вочевидь це був особистий кабінет-бібліотека світлого чаклуна. З іншого боку стола знаходилася ще одна шафа з усілякими магічними премудростями: рожевого, блакитного та помаранчевого кольору склянками й колбочками різного розміру, пляшечками зі зеленими рідинами, магічними паличками тощо. 

Зоряна підійшла до однієї з полиць з книгами й витягнула «Основні закони магії». Вона дмухнула на книгу, чим викликала густий стовп пилюки й дівчата вдвох почали безперестанку чхати та кашляти. Зоряна відкрила книгу на випадковій сторінці й прочитала: «… для світлого чаклуна Закон збереження енергії працює інакше, ніж для темного. Щоб відновити свої сили після чаклування, світлий маг має негайно зробити якусь хорошу справу й таким чином знову запустити процес формування світлої енергії всередині нього…».

— Хм, як цікаво, — прошепотіла дівчинка. — Значить я маю постійно допомагати іншим і робити щось хороше, щоб стати сильнішою.

Ще трохи побувши в кімнаті та порозглядавши книжки, дівчата вирішили, що тепер це буде їхнє таємне місце, де вони зможуть чаклувати, готувати зілля та планувати напад на Алоїзу.