Читати книгу - "Інформатор"

ця приваблива жінка, суддя з маленького містечка, може бути причетною до такого жахливого і добре спланованого злочину. Кого бачила Макдовер, дивлячись на Лейсі? Шарф, що приховує рани? Дівчину, якій пощастило вижити? Перешкоду, якої потрібно буде позбутися згодом? Загрозу? Що б там не думала суддя, вона добре зуміла це приховати. Обличчя жінки не видавало жодних емоцій.

Уся краса задуму Лейсі полягала у тому, що суддя навіть не здогадувалася, про що уже встиг розповісти «кріт». Вона не знала, що детективам відомо про гроші, приватні літаки, будинки і решту порушень. Суддя вже збагнула, що її чотири будинки викликали підозри, і тільки.

— Ми можемо ознайомитися зі скаргою? — запитав Кіллбрю.

Майкл роздав усім копії. Макдовер, Кіллбрю і Арчер вхопили їх і почали швидко читати. Вони не видавали своєї реакції. Якщо суддя і справді була шокована, то вона добре зіграла дивування. Нічого. Ні злості. Ні зневаги. Лише стримане, позбавлене емоцій читання обвинувачень. Адвокати, читаючи документ, зуміли зобразити відверту байдужість. Арчер зробив кілька поміток у записнику. Хвилини спливали. Напруга відчутно наростала.

Врешті Макдовер стримано сказала:

— Це абсурд.

— Хто такий Грег Маєрс? — холодно запитав Кіллбрю.

— Ми не можемо надавати інформацію про наших свідків, — відповів Майкл.

— Ну, що ж, ми самі все з’ясуємо. Я маю на увазі, що це ганебний наклеп і йому він так просто не минеться. Цей Маєрс від нас не сховається.

Майкл знизав плечима і відповів:

— Можете судитися з ким завгодно. Нас це не стосується.

Озвався Арчер. Він зумисне заговорив неприємним тоном, щоб показати усім, що вважає себе найрозумнішим серед присутніх.

— Коли ви проводили оцінку скарги, ви з’ясували щось, що дало підстави вважати її обґрунтованою?

— На даному етапі ми не зобов’язані оприлюднювати жодну інформацію. Впевнений, що ви читали про це у нашому статуті. У судді Макдовер є тридцять днів на письмову відповідь. У цей період ми продовжимо розслідування. Як тільки ми отримаємо вашу відповідь, одразу ж відповімо.

— Я вимагаю відповіді негайно! — скрикнув Кіллбрю. — Це дискредитація, наклеп і взагалі якесь паскудство. Там слова правди не знайдеш. Це діяльність вашої організації слід розслідувати за те, що ви серйозно ставитесь до таких обвинувачень, і за те, що втоптуєте у бруд ім’я однієї з найбільш шанованих суддів у всьому штаті Флорида.

— Ви і до нас плануєте позиватися? — спокійно запитала Лейсі, спантеличивши його. Кіллбрю зиркнув на неї, проте наживки не заковтнув.

— Мене бентежить питання конфіденційності, — зауважила суддя Макдовер. — Я не хвилююсь через ці обвинувачення, бо вони безпідставні, й невдовзі ми це доведемо. Але у мене склалася певна репутація, і я хочу її захистити. Це перша скарга на мою діяльність за сімнадцять років на цій посаді.

— Це ще ні про що не говорить, — сказала Лейсі; їй хотілося розпочати суперечку.

— Правильно, міс Стольц, але мені потрібні гарантії, що цієї умови буде дотримано.

Майкл відповів:

— Звісно, все має залишитися в таємниці, ми маємо справу з репутацією, а тому завжди дотримуємося статуту, тобто усі наші розслідування конфіденційні.

— Але ви будете опитувати потенційних свідків, — сказав Кіллбрю. — Підуть чутки. Я знаю, як усе влаштовано. Такі розслідування можуть перетворитися на полювання на відьом, коли ширяться плітки, від яких страждають люди.

— Люди вже постраждали, — сказала Лейсі, не відводячи очей від судді Макдовер, яка відповіла їй поглядом, сповненим байдужості.

На якусь мить здалося, що в кімнаті забракло повітря. Гейсмер вів далі:

— Ми проводимо такі розслідування щодня, містере Кіллбрю. Запевняю вас, ми знаємо, як це робиться. Досить часто чутки починає поширювати інша сторона.

— Гарна спроба, сер, але ми не з тих, хто пліткує, — відповів Кіллбрю. — Ми подамо клопотання про припинення провадження у справі, як тільки це буде можливо, і позбудемося цієї дурні.

— Я працюю у РСП уже майже тридцять років, і за цей час іще не було жодного випадку, коли Рада задовольняла таке клопотання до того, як отримала офіційну відповідь. Звісно, вам ніхто не забороняє спробувати, — відповів Майкл.

— Чудово, містере Гейсмер. А скажіть, будь ласка, на основі вашого багатого досвіду, як часто ви приймали скарги, у яких не було вказано персональні дані сторони обвинувачення?

— Його звати Грег Маєрс. Це зазначено там, на першій сторінці.

— Дякую. Але хто такий цей містер Грег Маєрс і звідки він? Тут не вказано ані адреси, ні контактної інформації, нічого.

— Будь-який контакт із містером Маєрсом з вашого боку недоречний.

— Я не стверджував, що шукаю з ним контакту. Ми лише хочемо знати, хто він такий і чому звинувачує мою клієнтку в хабарництві. Ось і все.

— Це ми обговоримо потім, — відповів Майкл.

— Щось іще? — запитала Макдовер. Головною тут була суддя, і їй хотілося завершити цю зустріч.

— У нас все, — відповів Майкл. — Чекаємо на вашу відповідь за тридцять днів або раніше.

Не потиснувши руки на прощання, обмежившись легким кивком, детективи встали і вийшли з