Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Що-о-о? – я протягнула, як розлючена собака. - Як це я можу чогось не пам'ятати? Це ти мав усе забувати і дуже вдало вдавав, що це так! А я ось нічого не забуваю! І точно запам'ятала би секс на даху! Забирайся до біса!
- Есмо, - Енді схопив мене за руку і розвернувдо себе, одним міцним рухом притягнув до грудей. Я відчула, як швидко б'ється його серце. Саме так було, коли він прикладав мою руку до своїх грудей. - Моє серце стукає так поряд з тобою. І… Есмо, вибач. Я стирав твою пам'ять кілька разів.
- Що? Як таке може бути?! - Мені не вистачає повітря, я зриваюся на крик. Десь із дерева здійнявся птах. - Та як ти посмів?!
- Пробач мені, Есмо! Це вимушений захід.
Я хочу вирватися, але він міцно тримає мене. Ми стоїмо посеред лісу, притулившись один до одного. Я поступово обм'якла, вже не пручаюсь. Груди стиснули сльози.
- Скільки разів ми зустрічалися, Енді?
- Десять.
- Скільки разів ми займалися сексом?
- П'ять.
Я ковтаю сльози. Сама не розберу, що зараз відчуваю. Ось де знадобиться емпат. Енді якраз із їх числа. Розклади мої емоції по поличках. Скажи, куди мене несе, що я зараз відчуваю, де мої справжні почуття, що я маю із ними робити.
- Чому ти стирав мені пам'ять? - ледве ворушу язиком.
- Ти не повинна знати про мої сили, - говорить винувато. - Я стирав лише ті дні, коли ти бачила мою магію.
- Як ти міг позбавити мене цих спогадів? - Я ось-ось розридаюся.
- Есмо, мені так шкода, - цілує мене у скроню, ніби це може виправити ситуацію. – Я поновлю все, коли можна буде. Потрібно ще трохи зачекати. Моя місія закінчиться саме на день Місяця. Після цього ми будемо разом. Будь ласка, вір мені, Есмо.
- Навіщо? Я хочу назад свою пам'ять! І як я могла не помітити, що деякі дні випадають?
- Я підміняв їх. В основному ти проводила час, лежачи на дивані у своїй квартирці. Так ти думала...
- Не міг придумати щось цікавіше? Відправити мене на острів чи на масаж? Щоб хоч спогади лишилися приємні!
- Есмо, скільки разів я ще повинен просити вибачення?
- Незліченну кількість разів! Ти сам розумієш, що я тепер відчуваю?
- Так, ти в сум'ятті, пригнічена, засмучена. Ти шкодуєш, що не пам'ятаєш, як ми займалися сексом ... Це було приголомшливо, Есмо. Ми повторимо це ще тисячі разів, тільки дозволь мені це зробити знову.
- Що? Про що ти?
- Я маю стерти твою пам'ять і сьогодні. Тільки до нашого першого побачення, щоб ти не знала, що я маг.
- Ні! Не смій цього робити! Я не дозволяю!
- Есмо, у тебе немає вибору. Я мушу тебе захистити. Поки ти не пам'ятаєш про мене, тобі нічого не загрожує. Хоча знаєш… перше побачення я теж зітру. Воно було жахливим, вибач. Залишу все до нашого знайомства. І ми матимемо нове перше побачення. Обіцяю, постараюся зробити його кращим.
- Енді…
- Я придумаю, як тебе здивувати, але з даху стрибати не будемо, як того разу...
- Якого разу? Я не пам'ятаю такого, - говорю з образою.
- То був дивовижний день… Спочатку ти мене врятувала, бо я надіслав тобі запит, потім ми гуляли цілий день. Ти не підозрювала, що я теж маг. Ми залізли на дах, сиділи там, балакали, поїдали тістечка, і ти захотіла розважитися, - грайливість його тону підвищилася. - Ти підійшла до краю даху і запитала, чи стрибну я за тобою, якщо ти зробиш крок.
- І що? - В цей же час я малюю в голові картинки, як це було, посміхаюся, уявляючи той дивовижний день.
- Ти зробила крок - я стрибнув. Так ти вдруге дізналася, що я маг.
- Значить, ти вмієш літати... Як птах?
- Приблизно, - звучить загадково, а мені хочеться дізнатися більше.
- Цього теж не скажеш?
- Ти ж знаєш правила, Есмо. Давай проведемо цей день разом, як завжди, а потім...
- Ти зітреш мені пам'ять і щезнеш, - звону дратуюся. - Ні, дякую! Хочеш піти – йди зараз же! І зітри все, що я про тебе знаю, навіть нашу першу зустріч! Ту, яку я вважаю першою, коли ти бавився з білявкою в готелі!
- Наша перша зустріч була два місяці тому. А блондинка ... Мені ж потрібен секс, Есмо! Ти не можеш мене ні в чому звинувачувати! Сама постійно створюєш собі когось для ігор. Давай припинимо цю безглузду суперечку. До того ж, я ще не забув, як ти прийшла до мене в ліжко, будучи збудженою іншим. Думаєш, про це я не знаю?
- Та це випадково вийшло! – виправдовуюсь, хоча терпіти цього не можу. - Я взагалі тебе уявляла, бо ти мені наснився тоді!
- Ми квити, - чи він вдає образу, чи спраді ображений. - І то був не зовсім сон, я приходив до тебе подумки, просив тебе дочекатися мене. А ти одразу ж заскочила на іншого! Есмо! – каже докірливо, ніби я нашкодила, а він пухнастик.
- Ось не треба робити зараз із мене погану дівчинку! Ми познайомилися два місяці тому! Знущаєшся! Спеціально змінюєш тему розмови! І тоді ми також переспали?
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія у подарунок, Мiла Морес», після закриття браузера.