Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— Ну, це справді комплімент. Я завжди мріяла почути, що я приваблива, коли блюю.

— Ну, ти маєш свій шарм, — підморгнув він.

Я засміялася, хоч і слабо.

— Знаєш, у тебе дивне уявлення про компліменти.

— Зате вони завжди чесні. Як ти зараз?

— Як наче мене переїхав трактор, а потім повернувся задом, щоб переконатися, що не пропустив жодної кістки, — відповіла я, відчуваючи, як трохи краще від того, що він поруч.

Саша усміхнувся і обійняв мене, тримаючи міцно, але ніжно.

— Знаєш, я ніколи не думав, що буду тримати волосся жінці, коли вона блює. Але з тобою це якось... не так вже й погано.

Я подивилася на нього, вдячна за його присутність, і відчула, як моє серце трохи розм'якло. Хоча прекрасно уявляла, як зараз виглядала, і це було ніяково. Те, як він бреше мені, мило.

— Ти дивний, Сашо, — буркнула, ховаючи обличчя у його грудях.

— Ти також. Саме тому ми ідеально підходимо одне одному.

Ми сиділи так кілька хвилин, поки моє серце нарешті не стало битися спокійніше. Здається, таблетки почали діяти.

— Можно я доживу до завтрішнього дня? — промовила я, притискаючись до нього, відчуваючи його тепло.

Саша легенько засміявся, погладжуючи мене по спині.

— Звісно, можеш. Я навіть проконтролюю це особисто.

Я зітхнула, відчуваючи себе трохи краще.

— З таким темпом, як ти мене доглядаєш, я ще й починаю занадто звикати до цього.

— А що, ти думала, я здамся після першої важкої ночі? — запитав він, піднімаючи одну брову.

— Ні, але не думала, що ти будеш тримати мене за волосся, коли я блюю. Це вже щось нове в нашій "романтиці".

— Ну, завжди радію вносити різноманітність, — сказав він, мило усміхаючись. — І взагалі, це була моя ідея піти на пікнік. Тож я маю нести відповідальність.

Я легенько підштовхнула його плече.

— Ти справді думаєш, що все це твоїй вині? Якщо що, це винне те кафе з їхнім отруйним кімбабом. А з квітами… це через те, що ми мало знаємо одне про одного…

— Ну, будемо вважати, що це навчальний досвід для нас обох. Наступного разу ми будемо обирати більш безпечні страви.

— Наступного разу? Ти думаєш, я погоджусь на ще один пікнік після цього? 

— Звісно, погодишся. Ти не можеш встояти перед моєю чарівністю, — підморгнув він.

Я тихо сміюся, відчуваючи пустоту в шлунку. Так, я не зможу встояти перед ним. Ми вийшли з ванної, і я відчула себе трохи краще, хоча всередині все ще була невпевненість. Саша обережно провів мене до ліжка, де я зручно вмостилася під ковдрою.

— Як щодо легенького супу? — запропонував, нахилившись ближче, щоби переконатися, що я комфортно лежу.

— Ти знову приготуєш для мене? — запитала я, дивлячись йому в очі з трохи кокетливою усмішкою.

— Так, якщо тобі після нього стане легше.

— Мені добре з тобою, — сказала я тихо. — Навіть коли мені не добре.

— Ти знаєш, я ніколи не думав, що буду так близько до когось. Але з тобою це відчуття природне.

— Так само, як і те, що ти завжди тут, коли я потребую тебе, — відповіла я, відчуваючи, як тепле почуття розливається по всьому тілу.

Саша погладив мене по волоссю, і я знала, що в його присутності відчуваю себе захищеною. Навіть коли світ здається несправедливим, його турбота й щирість роблять його частиною мого життя, якою я була б готова насолоджуватися завжди.

Сьогодні менше глав, ніж зазвичай я викладаю в п'ятницю. Але останні три дні, у мене крім планового відключення світла, також ремонтні, і я нічого не встигаю. Але обіцяю, що наступного тижня, глав буде більше, навіть, якщо ремонтні роботи продовжуться... Мені не терпиться вже показати вам глави від обличчя Олександра, особливо їх перше знайомство. Вже зовсім скоро...