BooksUkraine.com » 📖 Дитяча література » Антресолія – країна забутих бажань, Ірина Мальчукова 📚 - Українською

Читати книгу - "Антресолія – країна забутих бажань, Ірина Мальчукова"

30
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Антресолія – країна забутих бажань" автора Ірина Мальчукова. Жанр книги: 📖 Дитяча література. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63
Перейти на сторінку:

– Саме так. І я хотів би знати, навіщо? – запитанням на запитання відповів Ключник, чим дуже спантеличив хлопчика. – Кому потрібні мрії, якщо вони забуті? А забуті вони тому, що стали не потрібні. Виходить, що це звалище, де зберігається сміття. Але я скажу тобі, хлопче, що без віри та мрії жити складно. Людина має у щось вірити, і краще, якщо це буде віра в любов та добро. Втім, із нас двох людина – це ти, і тобі доведеться прожити життя і дізнатися відповіді на багато питань.

Слова вовка здалися хлопчику знайомими. Яшка згадав пенькову галявину, зарості малини та землетрус, коли він вперше відчув, як вмирає мрія.

– То це були ви? – крикнув малюк. – Тоді... у заростях?

– Я завжди був з тобою, – спокійно відповів Хранитель. – Маю відзначити – мені не довелося підбирати за тобою ключик твоєї віри, і сподіваюся, що не доведеться й надалі. Ти гідно пройшов свій шлях і тепер можеш повернутися додому, до мами.

В небі крізь хмари прорізалися двері і, наблизившись, зі скрипом відчинилися. Яшка здогадувався, що за ними знаходиться його кімната, його затишна спальня з розкиданими іграшками, фантиками, пластиліном, з розсипаними олівцями та фломастерами, що там на нього чекають мама з татом, бабуся з дідусем, а за вікном розкривається цілий світ. Як завжди, такий звичайний та тверезий. Хлопчик, безперечно, скучив за своєю родиною, друзями та звичками. Йому не вистачало мультиків, бабусиного супу з локшиною, йому так хотілося пограти у дворі із сусідським висловухим собакою, але (Яшка сам не знав, чому) він ніяк не міг зважитися і підійти до цих заповітних дверей.

– Невже це все? – звернувся малюк до вовка. – Невже й казці кінець? І я мушу піти? А як же мої друзі? Як же Бурундун, Віхола-в'юн, Гагатун, принцеса Яхтар, заради яких я пройшов весь шлях, заради яких стільки разів ризикував своїм життям? І де зараз вороня, мій бідний-бідний друг? Як я можу піти, не попрощавшись із друзями? Як можу піти, так і не дізнавшись про їхню долю?

Малюк розвів руками і тепер з надією і благанням дивився на Ключника.

Вовк підійшов до дверей, м'яко штовхнув їх лапою, запрошуючи увійти, проте Яшка не зрушив з місця. Він встиг насупитися, і весь його вигляд так і казав: доки не отримаю відповіді на свої запитання – не піду.

– Добре. Розповім, – погодився Ключник. – Твої друзі живі та здорові. Коли магія Чаклунки вичерпала себе, Книга випустила в'язнів на волю. Тепер усі букви вільні, і їм ніщо не загрожує. Що стосується вороняти – він благополучно повернувся до лікарні доліковувати свій дзьоб. До речі, академік Інсулін новий метод з очищення мізків неслухняних хлопчиків назвав на твою честь, і лікарню, яку ти зволив відвідати, величають тепер Єрмолаєвською...

На цьому місці Яшка хмикнув. Його розпирали суперечливі почуття: з одного боку, він був задоволений, але з іншого – трохи образився.

«Справді, – думав малюк, – чи почесно те, що моїм ім'ям назвуть клізму, нехай і мозкоочисну?»

– В саду Ціпоньки знову прокинулося Джерело життя, – продовжив розповідати Хранитель. – Тепер у ньому, як і раніше, квітнуть пишні та ароматні квіти. Водій Карате придбав картуз, гарний і стильний, як і його нова ромашка. Пані Жужа знайшла бджолам вулик і, звісно, запросила художника Хмелевича оформити палац.

– Але як же художник розмалює стіни без свого чарівного пензлика? – запитав Яшка.

Почухавши задньою лапою за вухом, вовк відповів:

– Твоя місія, хлопче, завершена, і всі чарівні предмети, подаровані тобі буквами, повернулися до своїх господарів: вишнева гілка – до пустельника Ика, пензлик – до художника, а жезл – до бджолиної королеви.

Яшка зітхнув.

«Як шкода, – думав він. – А я сподівався прихопити жезл і пензлик із собою. Прималював би Вовці справжні вуса та бакенбарди… От би була потіха!»

– Гей, малюку! – перервав думки хлопчика Ключник. – Я забув тобі сказати, що на місці пенькової галявини виріс прекрасний яблуневий сад, який квітне та плодоносить одночасно. Ельфи збирають плоди і готують з них найсмачніший джем.

– Оце так… Тільки мені його вже не спробувати… – буркнув Яшка.

Вовк, ніби не чув зауваження хлопчика, продовжував розповідати:

– Ну а книга тепер зберігається в Алфавіті, кукурудзяній вежі. До неї приставлено варту – М'якуша та Ґульку, а дядечко городовий Юшка Юговий особисто стежить за тим, щоб щодня феї змітали зі шкіряної палітурки пил і змащували золотий замочок маслом.

У цю мить двері, що вели до Яшкиної кімнати, немов примхлива дама, рипнули, нагадуючи, що час іти.

– Яшо! Яшутка! Вставай, синку! Сонечко вже високо, цілує промінчиками твої щічки! Тому ти в мене такий веснянкуватий! – почулося за дверима.

– Це мама! Мамочка моя мене будить! – зрадів малюк і зробив крок, щоб прокинутися. Вже стоячи на порозі, він обернувся: – Але! Я що – так ніколи... ніколи і не побачу своїх друзів?

– Не хвилюйся, – запевнив його Хранитель. – Всі літери давно вже зібралися і чекають на тебе на сторінках букваря та будь-якої іншої книги, з якою ти зможеш ознайомитися, коли навчишся читати. Букви – вірні друзі. Вони супроводжуватимуть тебе протягом усього твого життя. Їм ти зможеш довірити свої потаємні думки та почуття. З їхньою допомогою ти зможеш торкнутися найбільших таємниць людства.

– Яшо! Яшутка! Вставай, синку! – кликала мама.

– Вставай, Яшко! Труба кличе! – подав голос батько.

1 ... 62 63
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Антресолія – країна забутих бажань, Ірина Мальчукова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Антресолія – країна забутих бажань, Ірина Мальчукова"
Біографії Блог