Читати книгу - "Келен, Yevhenii Nahornyi"

Велар роздав магам кинджали, отримані від темних ельфів, і вони почали атакувати жнеців, цілячись у суглоби машин. Кинджали, заряджені магією тіней, розрізали броню, виводячи машини з ладу одну за одною. Але ворогів було забагато, і укріплення почали тріщати.

Після першої битви, коли Кров’яні Скелі відбили напад Бексти та Кразґара, Келен наказав посилити укріплення та розвідку. Але ворог не дав часу на відновлення. Через тиждень, на світанку, вартові помітили величезну армію: 300 000 орків із Кразґара, озброєних мечами, сокирами та магічними артефактами, разом із 100 000 воїнів Бексти, які привели нові Крижані жнеці та гармати з магічного металу. Гноми-ренегати, що перейшли на бік ворога, керували цими машинами, використовуючи свої знання проти колишніх союзників.

Зарґот, дракон, злетів у небо, щоб зупинити наступ. Його вогняний подих спалював оркські загони, а кігті розривали гармати. Але гноми-ренегати підготували нову зброю — магічний арбалет “Зірколом”, заряджений кристалами, що пробивали навіть драконячу луску. Один із болтів, випущений із жнеця, влучив у груди Зарґота, пронизавши його серце. Дракон із ревом упав на землю, здіймаючи хмару пилу.

— Зарґот! — закричав Сорен, який бився на укріпленнях. — Ні!

Келен, стоячи на вежі, відчув, як його магія здригнулася від втрати друга.
— Вони заплатять за це, — прошепотів він, стискаючи посох.

Орки, відомі своєю вправністю у бою, кинулися в атаку. Їхні воїни, озброєні дворучними сокирами та магічними щитами, легко трощили скелетів, чиї кістки ламалися під ударами. Маги-скелети намагалися зупинити наступ “Обсидіановими вибухами”, але орки використовували руни захисту, вирізьблені гномами-ренегатами, які нейтралізували магію.

Гноми-ренегати, які знали слабкості укріплень Кров’яних Скель, керували Крижаними жнецями та новими гарматами. Їхні снаряди з магічного металу руйнували стіни, а жнеці, чиї клешні пробивали навіть магічні бар’єри, зносили вежі. Торґрін, гном із Дурґалона, був у відчаї, бачачи, як його побратими-зрадники використовують їхні знання проти Кров’яних Скель.

— Ці зрадники ганьблять наш народ! — вигукнув він, кидаючи магічну міну під жнеця. — Але ми не здамося!

Незважаючи на зусилля гномів Келена, укріплення падали одне за одним. Магічні куполи тріскалися під градом снарядів, а орки прорвалися через північний кордон, де билися війська Сорена.

Битва тривала до ночі. Келен викликав усю силу благословення Дезаса, створюючи “Тіньові бурі”, які знищували сотні орків, але ворогів було занадто багато. Велар, очолюючи магів-скелетів, використовував артефакти Ільваріса, щоб пробивати броню жнеців, але гноми-ренегати швидко лагодили машини. Нораліські гармати, надіслані королем Еріком, стріляли по оркських загонах, але не могли зупинити їхній натиск.

До кінця дня Кров’яні Скелі втратили 70 000 скелетів — третину армії. Укріплення на північному кордоні були зруйновані, а східний фронт тримався лише завдяки магам і залишкам піхоти. Келен зрозумів, що битва програна.

— Ми відступаємо! — наказав він, його голос гудів над полем бою. — До Кров’яних Скель! Ми перегрупуємося в місті!

Сорен, весь у крові від бою з орками, організував відступ, прикриваючи магів і гномів. Велар створив тимчасовий купол, щоб дати армії час відійти, але вороги продовжували наступати. Лія, у палаці Кров’яних Скель, почула про поразку від гінця і кинулася до храму Дезаса, благаючи бога дати сили її батькові.

Армія Келена, що залишилася — 130 000 скелетів і 15 000 магів — відступила до Кров’яних Скель, де магічний купол, створений Лією та учнями Академії, все ще тримався. Келен, Сорен, Велар і Торґрін зібралися в тронній залі, щоб оцінити втрати. Смерть Зарґота і 70 000 скелетів вдарила по моральному духу, але Келен не дозволив відчаю взяти гору.

— Ми втратили битву, але не війну, — сказав він, його очі горіли зеленим. — Бекста і Кразґар думають, що зламали нас. Але Кров’яні Скелі стоять, і ми стоятимемо.

Торґрін, чий гнів на гномів-зрадників не вщухав, запропонував:
— Ми можемо використати шахти. Створимо пастки під землею, заманимо жнеців і знищимо їх вибухами обсидіану.

Велар додав:
— Я можу вдосконалити наші заклинання. Якщо Дезас дасть нам силу, ми створимо купол, який не проб’ють навіть їхні гармати.

Сорен, перев’язуючи рану, сказав:
— Нам потрібна допомога Нораліса й Ільваріса. І ми маємо дізнатися, чому орки зрадили нас.

Келен кивнув.
— Я відправлю листи до Лір’ет і Еріка. А щодо орків... я поговорю з Ґроком Кровавим Кігтем. Але спочатку ми захистимо місто.

Поразка на кордоні стала найтяжчим ударом для Кров’яних Скель. Смерть Зарґота, втрата 70 000 скелетів і зруйновані укріплення показали, що Бекста та Кразґар — грізні вороги. Але Келен, Лія та їхні союзники не втратили надії. Завдяки магії Дезаса, підтримці Ільваріса й Нораліса та мужності гномів і магів-скелетів королівство готувалося до оборони. Келен стояв на балконі палацу, дивлячись на купол, створений Лією.

— Вони забрали Зарґота, — сказав він Сорену. — Але вони не заберуть наш дім.

— Ми відплатимо, — відповів Сорен. — За Зарґота. За всіх нас.

Лія, стоячи поруч, додала:
— Ми сильніші, ніж вони думають, тату. Ми вистоїмо.