Читати книгу - "Дівчата, Емма Клайн"

— Я просто думаю, що ви могли б бути обережнішими, — сказав Том.

Сюзен фиркнула:

— Ми маємо бути обережними?

— Я був рятувальником, — сказав він уривчастим голосом. — Людина може потонути навіть там, де неглибоко. Але Сюзен не слухала, корчила гримаси Донні. Я подумала, що їх спільна відраза стосувалася і мене. Я не могла цього стерпіти.

— Розслабся, — сказала я Тому.

Том глянув ображено:

— Це жахливе місце.

— Тоді тобі краще поїхати, — сказала Сюзен. — Хіба це не чудова ідея? — вона відправляла його, на її обличчі з’явилася порожня, злісна посмішка — вона була підлішою, ніж мала б бути.

— Можна тебе на секундочку? — сказав до мене Том.

Сюзен засміялася:

— О, Боже. Починається.

— Усього лише на секундочку, — сказав він.

Коли я завагалася, Сюзен зітхнула.

—Іди, поговори з ним, — сказала вона. — Господи.

Том пішов геть від інших, і я невпевнено покрокувала за ним, неначе через відстань можна було запобігти інфікуванню. Я постійно оглядалася, дівчата прямували до ґанку. Мені хотілося бути серед них. Я була розлючена на Тома, його дурні штани, копицю волосся на голові.

— Що? — сказала я нетерпляче, напруживши губи.

— Я не знаю, — я просто подумав… — він завагався, кинувши погляд на дім, смикнувши за сорочку. — Ти можеш повернутися зі мною негайно, якщо хочеш. Сьогодні вечірка, — сказав він. — У «Міжнародному домі».

Я могла собі це уявити. Крекери «Ріц», групи серйозних людей штовхатимуться навколо миски з морозивом. Розмовлятимуть про «СДС», порівнюватимуть списки літератури. Я злегка знизала плечима. Він, здавалось, зрозумів цей жест.

— Можливо, мені варто записати тобі свій номер телефону, — сказав Том. — Це номер телефону, що у спільному холі, але ти зможеш попросити, щоб мене покликали.

Я чула сильну хвилю сміху Сюзен, що поширювався повітрям.

— Усе гаразд, — сказала я. — Тут усе одно немає телефону.

— Вони не зовсім милі, — сказав Том, пильно дивлячись мені у вічі. Він був схожий на сільського проповідника після хрещення, мокрі штани прилягали до його ніг.

— Що ти знаєш? — сказала я, тривожний жар підступав до моїх щік. — Ти їх навіть не знаєш.

Том зробив жест руками, яким змусив мене перерватися.

— Це купа сміття, — говорив він із гнівом. — Хіба ти цього не бачиш?

Він указав на дім, що валиться, переплетені перерослі бур’яни. Зовсім непридатні автомобілі, бочки від бензину, ковдри для пікніка, покинуті для цвілі і молі. Я бачила все це, але ні на що не звертала увагу: я вже сердилася на нього і більше не було чого казати.

Від’їзд Тома давав дівчатам можливість повернутися до своєї природності, не ламатися перед поглядом стороннього. Більше не було ні спокійної сонної балаканини, ні заспокійливої натягнутості легкої тиші.

— Де твій особливий друг? — сказала Сюзен. — Твій старий приятель? — її нещирий вираз обличчя, її нога погойдувалася, хоч вираз обличчя був порожній.

Я намагалася розсміятись, як вони, але не знала, чому мене засмучувала думка, що Том повернувся до Берклі. Він мав рацію з приводу безладу у дворі, яким була завалена більша його частина, і, можливо, з Ніко справді могло щось статися, і що тоді? Я помітила, що схудли всі, а не лише Донна, волосся ламке, темні мішки під очима. Коли вони сміялися, я мигцем побачила наліт на їхніх язиках, очевидно від голоду. Зовсім несвідомо я покладала чимало надій на повернення Рассела, бажаючи, щоб він прихилив хиткі куточки моїх думок.

— Пропажа, — посвистуючи, мовив Рассел, коли помітив мене. — Ти увесь час тікаєш. Це крає наші серця, коли ти покидаєш нас.

Я намагалася переконати себе, побачивши знайомий вираз обличчя Рассела, що ранчо було таким самим, проте коли він обійняв мене, я помітила, що на лінії його підборіддя щось змінилось. Це були його баки. Вони були не крапковим пунктиром, як волосся, а суцільними. Я придивилася і побачила, що вони були намальовані вугільним олівцем чи підводкою для очей. Це стривожило мене; порочність, невеличкий обман. Як знайомий хлопець з Пенталуми крав косметику з магазину, щоб приховати вугрі. Рассел масажував мені шию, посилаючи маленькі часточки енергії. Я не могла сказати, чи він був сердитий, чи ні. Як швидко всі зосередили свою увагу на його приході, зграєю кинулися за ним слідом, неначе обідрані каченята. Я намагалася йти поруч зі Сюзен, переплести руку через її руки, як у давні добрі часи, але вона лише усміхнулася, сухо й незосереджено, вивільнилася, рішуче йдучи слідом за Расселом.

…

Я дізналася, що Рассел переслідував Мітча протягом кількох останніх тижнів. Без попередження заявлявся до його дому. Посилав Ґая поперевертати його сміттєві баки, щоб Мітч приходив додому і заставав газон засміченим зім’ятими коробками з-під пластівців і порваним вощеним папером і фольгою із залишками їжі. Доглядач дому Мітча також бачив Рассела там, лише один раз — Скотті розповів Мітчу, що помітив типа, який припаркувався перед воротами, просто пильно дивився, а коли Скотті попросив його поїхати геть, Рассел посміхнувся і сказав, що він колишній власник будинку. Рассел заявлявся також у дім інженера зі звукозапису, намагаючись випросити плівки з його записами з Мітчем. Дружина того чоловіка була вдома. Згодом вона згадувала, що розсердилася на звук дверного дзвінка: їхня новонароджена дитина спала в найвіддаленішій спальні. Коли вона відчинила двері, то побачила Рассела в його неохайному ковбойському костюмі, з підозрілою посмішкою.

Вона чула історії про ці записи від свого чоловіка, тож знала, хто такий Расссел, але не злякалася. Не дуже. Він не був схожий на людину, якої боїшся при першій зустрічі, і коли вона сказала йому, що чоловіка немає вдома, Рассел знизав плечима.

— Я міг би просто дуже швиденько забрати записи, — сказав він, напружено дивлячись повз неї. — Зайду і вийду, і все. У цей момент їй стало трішечки тривожно. Вона застромила ступні ще далі у свої старі тапочки, хвилюючись за немовля, що спало в кінці коридору.

— Він тримає їх усі на роботі, — сказала вона, і Рассел їй повірив.

Жінка згадувала, що чула шум у дворі пізніше, того ж вечора, метання чогось у троянди, але коли вона виглянула з вікна, то не побачила нічого, окрім укритого галькою шосе, стриженого газону, освітленого місячним