Читати книгу - "Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен"

Горло стиснуло джгутом жалю, дихати було складно, сльози рясно текли по щоках.

Я недбало витерла їх ребром долоні і прикусила щоку з внутрішнього боку, щоб хоч трохи заспокоїтися і прийти до тями.

І я ще сміла скаржитися на своє життя? На своїх батьків? Ідіотка. 

— Так як бабусь-дідусів у нас не було, а інших близьких родичів, які бажають забрати двох підлітків собі під опіку, тим більше… — сусід навмисне весело гмикнув, — татові різко довелося згадати про своїх «колишніх» дітей. Або просто соціальні працівники попалися дуже совісні. Не дали йому уникнути відповідальності. Загалом це вже неважливо, але батько після суду забрав нас із братом до себе, у свою нову родину. Мачуха та зведені брати виявилися навіть дуже нічого, але тато… — у голосі Руслана пролунало щось сумне та світле водночас. І від цього стало ще гірше на душі.

— Але щось було не так? — обережно спитала, розуміючи, що пауза безмовності знову затягується.

Автомобіль натрапив на «лежачого» поліцейського, і ми як стрибунці підскочили вгору.

— Трясця твоїй матері! Можна якось акуратніше? — сусід гнівно осадив таксиста. — Не мішки з картоплею везете.

— Вибачте, давно цією трасою не їздив, — винувато пробурмотів водій і трохи зменшив швидкість.

— Так, Таню, щось було не так, — повернувся до мого запитання Руслан. — Або правильніше сказати — ні чорта не було правильно з боку батька! — скипів сусід, і відразу знизив тон, помітивши в дзеркалі зацікавлений погляд водія. — Він вважав нас із Романом безплатною робочою силою, слугами, будь-ким, але не своїми дітьми. Суворий графік з підйомом о п'ятій ранку і важкою зарядкою. Мабуть, батько переплутав нас із кіборгами, які не знали, що таке втома та людські почуття. Щодня критика, щодня нове невдоволення. Добре слово треба було ще заслужити. Я навіть по дурості набив тату сокола на спині на його честь, те, що ти бачила. Думав, допоможе. Але на жаль. Замість похвали я отримав нову порцію покарань.

— Ти як? — спитала дурне, помітивши, наскільки складно дається Руслану розповідь. До очей знову підібралися палючі сльози. — Все в порядку?

Яке «в порядку»? Що я верзу? 

Він мимоволі відмахнувся.

— В повному.

— І... і що було далі? Я з тобою, — погладила його по щоці. Спробувала підтримуюче усміхнутися, але губи не підкорилися. Не було приводу навіть для такої посмішки.

— Так було кілька років, — сусід зі свистом вдихнув і видихнув, — поки наш татуня не вирішив, що ми з Романом повинні піти його слідами, довести, що чогось варті. І віддав нас до військового училища. Брат вибрав політику «заслужити любов батька будь-якими способами», я ж, навпаки... Щойно мені виповнилося вісімнадцять, я вкрав документи і втік. Побирався на вулиці, перебивався дрібними заробітками, голодував, не міг знайти нормальну роботу. Але недовго. Десь місяць. Потім я випадково натрапив на оголошення, що в стриптиз-клуб потрібні танцівники без досвіду. Безкоштовне житло, висока заробітна плата. А з вимог лише гарна фізична форма. Звичайно, я одразу ж побіг до них влаштовуватись. Так і лишився. Вже майже десять років танцюю напівголим на радість п'яній публіці. Кінець, — Руслан з нервовим сміхом підсумував. — Це якщо дуже коротко.

— Тому ти «Полковник»? — таки поставила хвилююче запитання. — На честь тата?

— Так, якщо можна назвати це честю, — сусід гірко засміявся, — навпаки, глузування.

Я проковтнула ком у горлі, і відвернулася до вікна в спробі зупинити сльози, що набігли на очі. Не можна мені знову плакати. Читала вивіски самотніх магазинів, але не усвідомлювала. Букви розпливалися, і вся моя мозкова діяльність була зосереджена на рої гарячкових думок. Жахливих, тяжких, лякаючих. Батько Руслана — жахлива людина. І те, що довелося пережити сусідові...

— Приїхали, Танюш, — як крізь вату долинуло до мене, перериваючи мої сумні роздуми.

Я озирнулася. Таксі зупинилося перед величезним сірим котеджем із білим дахом.

— Пішли знайомитись з моїм батьком, ми й так уже запізнилися, — підморгнув мені сусід і вийшов із автомобіля.

Я глибоко вдихнула. Видихнула. І також покинула салон таксі.

Знайомитись так знайомитись.