Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Захистіть мене, - попросила вона Аріана, червоніючи від його слів, погляду, поцілунку. – Я ж ніяка не принцеса.
Вона схопилася на ноги й роззирнулася. Аріан і собі піднявся, обтрушуючись. Неподалік стояв Елім. Побачивши Софійку разом з Аріаном, він округлив очі від здивування.
- Аріане, як ти?.. Та дарма! Не важливо! Я вже покликав усіх. Скоро тут буде король. Як же він зрадіє вашій появі, моя принцесо! – скрикнув маг.
- Де ми? - спитала Софійка, роззираючись навколо.
- Рифи, Небесні Рифи! Наша батьківщина, Ясінеє! Як же давно я не вдихав найчистішого повітря в світі!
Елім радів, як дитина. А Софійка нарешті побачила, що вони знаходилися на великому широкому острові, де росла висока, схожа на волосінь трава, та шуміли неподалік дерева, високі й кремезні. Трохи вище над деревами знаходився ще один острівець, менший за розмірами, який пропливав над ними, наче хмара. Ген вдалині купчилися ще і ще острови! Літаючі острови! Що за диво! Аріан і собі з цікавістю розглядав дивний світ, у який вони потрапили.
Ось чому Небесні Рифи! Вони перебували в небі, як острови в морі!
Аж раптом удалині Софійка побачила кілька великих птахів, які швидко наближалися. Верхи на птахах сиділи люди. Скоро вони приземлилися на їхній острів і вершники спішилися. Їх було троє. Низький приземкуватий чоловік з довгою бородою та сивим волоссям, яке спадало йому на довгі ризи, вишиті різноманітними квітами. Невисока вродлива дівчина з довгим розпущеним волоссям, таким білим, що аж сліпило очі. І статна висока жінка з гордою поставою та владним поглядом. У всіх одяг був в зелених кольорах різних відтінків.
- Еліме, синку! Невже це ти? – радісно скрикнув чоловік і поспішив до мага.
Вони обнялися.
- Ваша Величносте! – тремтячим від хвилювання голосом проговорив Елім. – Я знайшов Срібну принцесу! Я зміг, нарешті, повернутися додому разом з Ясінеєю!
Він вказав на Софійку, яка мимоволі притислася до Аріана, а той обняв її за плечі, насторожено чекаючи, що буде далі.
- Але ж... – король розгублено закліпав очима. - Ясінея вже давно вдома!
Дівчина, яка стояла за спиною короля, ступила крок до Еліма й промовила:
- Вітаю тебе, Еліме, мій загублений наречений! Нарешті ти повернувся!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук», після закриття браузера.