Читати книгу - "Таємничий суперник, Агата Крісті"

РОЗДІЛ 27

Звана вечеря в «Савої»

Звана вечеря, яку влаштував містер Гершайммер для кількох друзів ввечері 30-го, надовго запам’яталася в колах офіціантів. Вона відбувалася в приватному номері, і накази містера Гершайммера лунали коротко та владно. Він дав карт-бланш — а коли мільйонер дає карт-бланш, то зазвичай отримує бажане!

Кожен сезонний делікатес подавали як належить. Офіціанти з любов’ю та турботою підносили пляшки старих і королівських вінтажних вин. Квіткові прикраси кидали виклик порам року, а фрукти з усього світу, від травневих до листопадових, чарівним чином лежали один біля одного. Список гостей був маленький і добірний: американський посол; містер Картер, який взяв на себе вільність, як він казав, запросити свого старого друга, сера Вільяма Бересфорда; архідиякон Каулі; доктор Голл; ті двоє Молодих авантюристів — міс Пруденс Каулі й містер Томас Бересфорд; і остання за ліком, але не за значущістю, почесна гостя міс Джейн Фінн.

Джуліус не пошкодував зусиль, щоб поява Джейн спричинила фурор. Загадковий стукіт покликав Таппенс до дверей квартири, яку вона ділила з американською дівчиною. Це був Джуліус. У руці він тримав чек.

— Слухай, Таппенс, — почав він, — зробиш мені ласку? Візьми оце, і нехай Джейн добре причепуриться до цього вечора. Ви всі йдете вечеряти зі мною в «Савої». Бачиш? Витрачайте без жалю. Розумієш?

— Звісно, — зробила гримаску Таппенс. — Ми добре проведемо час! Буде задоволенням наряджати Джейн. Вона найгарніше створіння, яке я бачила.

— Це так, — гарячково погодився Гершайммер.

Він його гарячковості в очах Таппенс миттєво спалахнув вогник.

—До речі, Джуліусе, — скромно мовила вона, — я... я ще не дала тобі відповіді.

— Відповіді? — перепитав Джуліус. Його обличчя зблідло.

— Знаєш... коли ти попросив мене... вийти за тебе... — Таппенс запнулася, потупивши очі в манерах справжньої ранньовікторіанської героїні. — ...І не хотів приймати відмови. Я добряче все обміркувала...

— Так? — сказав Джуліус. На його чолі проступив піт.

Таппенс раптом розслабилася.

— Ти неймовірний телепень! — сказала вона. — Якого лиха ти це утнув? Видно ж було тоді, що я тобі ні на гріш не дорога!

— Зовсім ні. Я мав... і досі маю... почуття найвищої шани та поваги... і захоплення до тебе...

— Гм! — мовила Таппенс. — Усі ці почуття швиденько йдуть геть, коли з’являються інші почуття! Адже так, старий?

— Не знаю, про що ти, — напружено мовив він, але його обличчям розлився великий пекучий рум’янець.

— Чорт! — відпарирувала Таппенс. Розсміялася й зачинила двері, а тоді знов відчинила і з гідністю додала: — 3 морального погляду я завжди вважатиму себе відкинутою!

— Хто це був? — спитала Джейн, коли Таппенс повернулась до неї.

—Джуліус.

— Чого він хотів?

— Гадаю, насправді він хотів тебе бачити, але я йому не дозволила. Не раніше, ніж увечері, коли ти затьмариш усіх, мов цар Соломон у своїй славі! Ходімо! Ми йдемо по крамницях!

Для більшості людей 29-те, голосно проголошений День праці, минуло практично так само, як і будь-який інший день. У парку й на Трафальгарській площі виголошували промови. Розкидані процесії, співаючи «Червоний прапор», блукали вулицями більш-менш безцільно. Газети, які натякали на загальний страйк і встановлення режиму терору, змушені були ховати свої поріділі голови. Більш хоробрі й прозорливі серед них силкувалися довести, що миру вдалося досягти, дотримуючись їхніх порад. У недільних газетах з’явилося коротке повідомлення про раптову смерть сера Джеймса Піла Еджертона, знаменитого королівського адвоката. У понеділок вийшов схвальний огляд кар’єри покійного. Точну причину його раптової смерті так ніколи й не було оприлюднено.

Томмі мав рацію у своєму прогнозі ситуації. Це була вистава одного актора. Втративши свого вождя, організація розпалася. Краменін спішно повернувся до Росії, покинувши Англію в неділю вранці. Банда в паніці втекла з Естлі-Прайорз, у поспіху залишивши по собі нищівні документи, які безнадійно компрометували їх. Маючи на руках такі докази змови, надалі підкріплені маленьким коричневим щоденником, взятим з кишені мерця, який містив повне та розгромне резюме всього плану, уряд в останню хвилину скликав конференцію. Лідери профспілок були змушені визнати, що їх використали, як маріонеток. Уряд пішов на певні поступки, які були гаряче прийняті. Усе скінчилося миром, а не війною!

Але кабінет міністрів знав, яким тонким краєм вони пройшли, уникнувши відвертої катастрофи. І в мозку містера Картера закарбувалася дивна сцена, яка розігралася у будинку в Сохо минулої ночі.

Він увійшов тоді до жалюгідної кімнати, щоб знайти видатного чоловіка, свого одвічного друга, мертвим — зрадженим його ж власними одкровеннями. Із записника мерця він видобув зловісний проект договору, і одразу ж, у присутності трьох свідків, документ було обернено на попіл... Англію було врятовано!

І тепер, увечері 30-го, у приватному номері «Савою» містер Джуліус П. Гершайммер приймав гостей.

Містер Картер прибув першим. З ним був холеричного вигляду літній джентльмен, від появи якого Томмі спалахнув до коренів волосся. Він виступив уперед.

— Ха!