Читати книгу - "Пріоритет кохання, Вікторія Грош (Rouce)"

Андрій.
 

Місяць минув у шаленому темпі та й кожен день приносив свої корективи, коли я готувався до суду. У мене був хороший адвокат, точніше це була жінка. Яка дізнавшись всю ситуацію сказала, що правда на нашому боці. І так воно й вийшло, бо суддя прийняв рішення залишити Алінку зі мною. Донечка рада, що залишиться зі мною. Мої батьки сказали на щастя суд пройшов добре. І що онука у надійних руках, так би мовити. Ось кому сто відсотково не сподобалось рішення так це Алісі. Вона й справді думала залишити Алінку собі, щоб я виплачував їй аліменти, але не тут то й було. Суд ухвалив рішення, що Аліса зможе бачити доньку лише два рази на тиждень, якщо доня цього захоче. Але я думаю, що Аліса сама не захоче бачити Аліну. Коли закінчилось засідання, то я вже від своєї колишньої дружини почув фразу “Це тобі просто пощастило. Краще б донька залишилась зі мною” на що у мене теж була відповідь “Їй би було з тобою тільки гірше. І не забувай, що це не останній суд, на якому ти не у ролі адвоката. Тебе чекає ще й другий. З залу якого ти навряд чи вийдеш без кайданів! Сидітимеш довго!”

Сьогодні ранок почався з того, що я завіз свого брата з його сім'єю в аеропорт. Вони їдуть у Грецію, щоб відпочити від роботи, а хлопчикам від навчання. Вони захотіли поїхати на своїй автівці, щоб не платити за таксі. І мене попросили забрати автівку. Сашко сказав, що я можу нею користуватись, коли мені треба буде кудись поїхати. Тож виходячи з залу очікування побачив Дарину та Арсена Дарина вся світиться від щастя, ніколи не бачив її таку. Ми трохи поговорили. І я насправді вдячний їм, що допомогли мені з адвокатом. Адже якби не адвокат, я не знаю, щоб було. Швидше за все Алінка залишилась з мамою. А цього я аж ніяк допустити не міг.

Поговоривши з однокласницею та її чоловіком, я вже збирався йти до автівки та їхати додому забрати Алінку. Ми вирішили день провести разом. Мені подзвонив Макс. Ми з Дариною хоч й розлучились і це саме її друзі та у мене з ними хороші стосунки. Коли жив у Марини, то наші з ними стосунки покращилися. Я взяв слухавку та почув голос Макса.

— Привіт, Андрію, зайнятий?

— Ні, але скоро буду, а, що?

— Я у Львові, тому хочу з тобою зустрітись. У мене до тебе є пропозиція. І розмовляти телефоном буде не зручно. Можеш під’їхати у готель?

— А якщо я приїду з Алінкою буде нормально?

— Так. Я з собою взяв Мілану, вирішили трохи ще містом погуляти. То як?

— Заїду по Алінку та приїдемо до тебе. Ти тільки скинь адресу готелю.

Поговоривши з Максом, я поїхав за Алінкою. Обіцяв, що буду дома об одинадцятій годині. І ось вже я вже забрав Алінку. Я їй сказав куди ми їдемо та сказав, що там буде дівчинка Мілана її віку. Алінку це зацікавило, тому хотіла приїхати швидше.

Ми зайшли у номер до Макса та Мілани та побачили цю дівчинку. Донька Марини та Макса просто красуня. Вона як і Марина білявка з сірими очима. Волосся заплетене у косу, а сама в блакитних джинсах та білій кофті.

Дівчатка зразу познайомились та пішли сіли на ліжко. Мілана взяла з собою якусь енциклопедію, тому вони почали її роздивлятись. А ми з Максом підійшли до столу, на якому лежить якась стопка папірців. Макс почав розповідати, що він хоче, щоб у нас з’явилась у Києві архітектурна компанія. Він знає, що я хороший архітектор, бо вчились майже разом. Я слухаю Макса та повірити не можу, що у нього така для мене пропозиція. Я навіть не знаю, чи приймати мені його пропозицію, адже це треба буде переїхати зі Львова у Київ, а там вже починати все спочатку. А потім подумав, а, що мене тут тримає? З роботи звільнюсь та буду сам собі начальник, так би мовити. Алінку можна перевести в школу в Києві. Єдине, де ми будемо жити? Та мої думки з приводу цього перервав Макс. Він сказав, що поки ми не знайдемо собі житло то поживемо у них. І що у них є сусід, який продає невеличкий будинок біля них, тож ми можемо його купити. Я не довго думаючи, погодився на пропозицію Макса. Почати життя з самого початку це для мене те, що потрібно. Забути Алісу та Даринку. Хоча її мені буде важко забути... Ох, й не правильний вибір я зробив. Зараз би був щасливий з Дариною, але вибрав Алісу, яка як виявилась погана людина та може принести тільки шкоду.

Коли ми після того, як погуляли приїхали додому, я розповів батькам про моє рішення. Вони звісно були у шоку та не були проти. Мама дійсно сказала, що це буде кращий спосіб відволіктись від поганих думок та ще й почати жити у Києві. Тож ми з Алінкою почали на наступний день складати речі та поїхати у Київ, де тимчасово поживемо у Марини з Максом. Я хочу купити той невеличкий будинок, будемо жити по сусідству з нашими друзями. І це круто. І у мене з’явились питання: “Це дійсно відбувається зі мною? Чому все так просто? Це, що якийсь подарунок долі?” Загалом я дуже радий, що все так добре складається.

Даринка.

Зранку ми з Арсом прокинулись у ліжку та зрозуміли, що в ногах у нас спить Кері. Як тільки но я сіла на ліжко ця маленька дівчинка стрибнула мені на руці та почала облизувати моє обличчя. Арсен це побачив та почав сміятися.

— І завжди ранок у тебе починається ось так, коли ти у батьків?

— Майже кожного дня. Кері любить спати зі мною, тому я не здивована, а ще іноді прибігають Арчі з Діасом, Але більше уваги мені приділяє Кері — я почала гладити свою любу собачку — зараз підемо з вами гуляти... до речі, якщо ти не проти, можеш нам скласти компанію — я подивилась на коханого.

— І задоволенням — сказав він та повалив мене на ліжко, а після поцілував у губи.

— Ну, тоді приводимо себе до ладу та підемо гуляти набережною.

Ми привели себе до порядку. Я одягла коротенькі шорти, футболку та худі з вушками як у котика. Арс коли мене побачив у такому образі почав усміхатись. Він сказав, що я дуже мило виглядаю з чим не можна не погодитись. Ми вийшли на вулицю та пішли гуляти. Він взяв поводки з Арчі та Діасом, а я з Мікою та Кері. І ось так ми пішли гуляти. Арс дивився по сторонах та коли побачив пляж, то сказав, що ввечері хоче посидіти на пляжі та подихати свіжим повітрям.