Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

Котика ми так і не зловили. Бідолаха сам накивав п'ятами від нас. Напевно вирішив, що цілішим залишиться.

Псевдо банші, а дівулі репетувати так, що ми вже почали вірити у цих міфічних істот, також ретирувалися прямо за котом. 

Я аж розпереживалася, за котика звичайно. Мало що, може вони вирішили котика зловити та катувати за зіпсовані зачіски та своє лахміття. Такого страшного собі представила, захотілося простежити за пересуваннями дівуль.

Зупинила мене від такого необдуманого вчинку Лєра.

- Рита, ти своїм виглядом перелякаєш пів села, якщо на прогулянку виберешся не помившись. На завтра всі бабусі підуть до церкви з голосіннями, що з озера нечиста сила виповзала. Вибач, звичайно подруго, але хтось мав тобі повідомити таку страшну правду.

Я на неї не ображалася. Сама знала, яка неперевершена красуня після посиденьок на багнюці в клумбі. 

І хто тільки так поливав квіти? Ах, це ж ми, дівуль поливали, а квіти випадково постраждали.

Хлопці все ніяк не могли припинити реготати.

Марка випровадити дівиць наздоганяти. Дівиці також не в найкращому вигляді були. Потрібно було їх десь на ніч розмістити та відмити, розчесати... Загалом, у нормальний стан привести, перед відправкою додому.

Все ж таки, бабусі завтра підуть до церкви свічки ставити, щоб нечисть по селу не гуляла.

Дениса, як не дивно, Артем запросив погостювати ще на день у нас. 

А ревність вже не турбує? Ні? Перехворів. А що так швидко? Нервові клітини мої з'їв, і задоволений. От же паскуда.

І без коментарів Артем мене не залишив.

- Ритуль, ти неперевершена, впринципі як завжди, - заходився від сміху Артем, ледве за живота не тримався, - я розумію, що ви хотіли чим швидше позбутися дівчат, але не такими ж радикальними методами...

Мені аж образливо стало. Ну чому він такий зі мною? Здавалося і комплімент зробити встиг, а якщо поглянути з іншого ракурсу, то і за образу можна сприйняти.

Чи я вже до кожного його слова придираютися розпочала?

- ...А я тебе шукаю скрізь, думав, дівчина образилася, сльозами обливається, - продовжував, от ніяк вгамуватися не може, - втішити хотів, а ти тут з Падишахом не нудьгуєш, в кущах мурликаєш...

От чесно, краще б промовчав, тоді більше балів на свій рахунок заробив. А так, ех... 

Можливо мені і справді придивитися до когось зі свого класу у школі. А що, вони мої ровесники, з ними має бути простіше. Нічого серйозного не буду обіцяти. Так, кілька разів погуляємо, поспілкуємося. 

Якби ще мені хтось з цих хлопців подобався, а так халепа повна виходить - ніхто сецю не милий.

Не щастить мені у коханні.

Спочатку думала, що Тимур моє кохання на все життя. Розчарувалася. 

Дивилася наївно на світ, крізь призму рожевих окулярів. Благо, своїми вчинками хлопець позбавив мене тих паскудних рожевих окулярів. І на тому дякую.

Зараз же, закохалася у Артема, як та кішка за ним сумувала. Готова була вибачити його недолуге парі з Тимуром на мене. Що заради великого та всеосяжного почуття вважала дрібницею. 

Та ніхто цього від мене не просив і не чекав. Вкотре розчарувалася.

На рахунок парі. Не сильно щось вони і намагалися привернути мою увагу. Або я трохи недобачати та недочувати почала.

Погоджуюсь, недолугі натяки на подобу романтики були, але щось і ті потуги у них важкенько вдавалися. Виглядало як звичайний відпочинок хлопців та дівчат улітку.

Чи я знову нічого не розумію. Досвіду у мене не густо у подібних ситуаціях.

Ревнощі їхні мене особливо не цікавили. Навіщо мені ті дурні страждання та голосіння. 

Он Артем приревнував до Дениса. Нічим добрим це не закінчилося. 

Ми посперечалися. Та хай йому грець, ціла сварка була, мало посуд не почали бити, наче ми і насправді пара закоханих.

А після, взагалі мовчу.

Я, якогось милого, сиділа в клумбі ревіла, котів до себе прикликала своїм завиванням. Дякувати богу, що не собак. Ото весело було б якби ще місцеві тявкали поприбігали. Так ми, напевно все подвір'я рознесли б не тільки клумби. 

Бідні наші клумби. Ми стільки праці у них вклали, щоб так їх попаплюжили. Сльози навертаються на очі, так шкода стає наших квіточок. Надіюсь, ще не все втрачено, і ми відновимо ту красу, що була до набігу золотої орди.

От не дарма кажуть, непроханий гість це як москаль, куди не прийде там і напаскудить. Свинота.