Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

- Ой дітки, а що це з вашою клумбою та сталося, - взялася за голову баба Нюра, - здається вчора дощу не було, а таке враження, що буревій пронісся вашим подвір'ям.

А при світлі дня наші квіти мали ще гірший вигляд ніж у вечері. Баба Нюра нам після сніданку принесла молока та сметанки разом із сиром. Як же я люблю цю бабусю. Напевно будуть сирники або налисники із сиром. Уммм... ням.

Добре що ми ще привели у відносний порядок будинок вчора, і центральну алейку. Що за армагедон твориться біля басейну краще мовчати, і бабу Нюру туди не пускати. 

Надто вже запитань буде багато, а ми ще не змовилися, що на них відповідати. Правда може шокувати таку ніжну натуру, як бабу Нюру.

Не забули і себе у порядкувати. Інакше бігла б зараз баба Нюра від нас на всі сторони хрестячись та через плече спльовуючи. Так як не я одна була вчора красуня неземної вроди. 

Коли ми потрапили до будинку з нормальним освітленням пореготали тепер уже з Лєри. Виявляється, перед моїм феєричним вигульком із кущів вона встигла потягатися з дівулями за коси. 

І звичайно ж, котик Падишах - стиліс від бога. Підправив нам нашу природню красу так, що позаздрили б і найкращі художники по костюмах та візажу бойовиків та фільмів жахів.

Довго ми відмивалися та ковтуни вичесували. Думали вже що прийдеться волосся обрізати, такий нещасний вигляд воно мало. 

На щастя нам вдалося врятувати наші коси. Що не скажеш про мій топ, він же пав смертю хоробрих воїнів, і ніяка реанімація зашиванням дірок його вже не врятує. А я його так любила. 

Еххх... а все ті кляті дівулі. От не приперлися б до нас, а поїхали відразу до Марка, було б все гаразд і з моїм топом, і клумби цілі були. Та що приховувати і ми з ними разом взяті не такі потріпані були б.

Що нам душу зігріло, так це те що хлопців котик Падишах, як виявилося пізніше, також не обділив своєю дорогоцінною увагою. Ті реготуни замурзані також були, та ще трішки потріпані. От вже тут чесно не знаю чия заслуга була - кота чи наявність чотирьох дівчат на подвір'ї. 

А що вони думали - будуть ним тільки веселощі та реготочки? Е ні, вони безпосередньо замішані у всій тій колотнечі. От і розсьорбувати будемо разом, те що натворили.

І все було б гаразд. І ми ще до вечора навели б лад біля басейну. І намагалися б врятувати клумбу.

Одним словом - замели б сліди свого злочину. Але, як то кажуть, гаплик підкрався непомітно.

Приїхали батьки з відпустки. Застали повний безлад.

Масштаби даної катастрофи та її наслідки ми усвідомимо зовсім скоро. Але на той момент усі застигли нерухомо. У повному шоці. Навіть баба Нюра ікнула від несподіванки.

- Ой дітки, я вам не заздрю... - простягла жаліслива бабуся.

Бабо Нюро, ми самі собі зараз не заздримо, від слова "зовсім". Це ж треба було батькам приїхати в таку ранню пору. Вони ж завжди у після обідній час приїжджали.

Ну що за халепа, та вселенська несправедливість.

Напевно, навіть не варто описувати ступінь розчарованості батьків у нас. І це вони тільки оцінили прибрану сторону медалі.

Коли побачили басейн і всю красу, котру ми не встигли облагородити, от тоді на нас посипалися обурення та виговір наче з рогу достатку. Отримав на горіхи і Денис, хоча він був найменше причетним до армагедону, що коївся у нас.

Певний час баба Нюра намагалася втихомирити буревій емоцій. Але коли почула що діло пахне смаженим, вибачившись що недогледіла нас шибеників, пішла хитаючи скрушно головою додому.

Цікаво, вона знає що сталося з її котиком? Якщо ні, ми будемо весь перебіг його пригод тримати в секреті.

А поки що нас очікують виправні роботи, та догани від батьків.

Так тиждень буде важким. Тиждень контролю та перевірок.

Ну що ж, терпіння нам та наснаги.