Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

От халепа. Як безлад натворити так повно охочих було, а як наводити лад так всі п'ятами накивали.

Марк заявився було, та тільки уздрівши наших батьків перепрошуючись дременув куди очі дивляться. Я б напевно від побаченої картини також втекла. Ще б пак. Тоді батьки нас вичитували за все хороше і не дуже.

Дівулі навіть намагалися носа на наше подвір'я сунути, вже причепурилися, на лісову чи болотну нечисть вже не схожі були. Та тільки поспішили провернути той самий маневр що і Марк.

Зрадники! А могли і допомогти. 

Ага, наївна моя душа, все вірить у те що люди навколо добрі та співчутливі. Напевно воно таке існує диво, але десь далеко і на відстані співчуваючи.

Нам секретом залишилося - чому приперлися, якщо з таким скандалом йшли від нас. Що не просити пробачення приходили - це не було сумнівів, не той випадок. Може ще не все сказали і хотілося продовження? От це вже більш ніж вірогідно.

Денис, ще один зрадник, невдовзі по приїзду наших батьків, згадав про невідкладні справи у місті. І звичайно, поспішно ретирувався з місця бойових дій.

Ось так наша брава п'ятірка залишилася отримувати на горіхи та пожинати плоди дуже весело проведеного часу.

От якого милого, питається, Артем з Тимуром притягли до нас тих дівуль? Якби не зробили такої помилки все зараз було б гаразд. Так ні, захотілося ним випробувати долю.

Згадала! Хвостате чудо, тобто кіт Падишах, також причалапав до нас. Мало йому ввечері було, чи що? Напевно по добавку прийшов, емоції напевно сподобалися. За новою порцією адреналіну причалапав. 

А може і за молоком. Он мама вже побігла "милого" котика годувати. А нагла морда ходить, треться об ноги, муркає та шкіриться задоволено. 

Ішов би ти, котику, додому бо хлопці геть не добрими поглядами обдаровують, ще на грубість нарвешся.

Покарання нам батьки придумали ще те. Для початку розібратися з клумбою. Але коли ми в черговий раз вилізли звідти наче поросята, усі в багнюці, зробили перерву, до того часу як вона трохи просохне.

Щоб ми не байдикували знайшли нам заняття інші. Прийшлося вичистити будинок наче перед Різдвом чи Пасхою, чесне слово. 

Вимити прийшлося всі вікна, двері, всі кімнати, навіть ті що були закриті та недоторкані. Батьки явно злі були і не добрі, якщо так нас експлуатували. Напевно ми перейшли всі межі дозволеного, і дуже сильно розчарували їх своїми діями.

Про ванну та кухню взагалі мовчу, вишкребли до ідеалу, ніколи вони ще так не блищали, як після нашого прибирання. 

І відмивали усі поверхні всією нашою бравою компанією. 

Хлопцям не вдалося врятуватися від долі чистити унітази. Ми з Лєрою зробили це своєрідною помстою за нанесення моральної шкоди.

Тераса у нас блищала та переливалася на сонечку чистою та червоною красою. Які ми молодці, аж гордість підняла голову за проведену нами роботу.

Майже чотири дні витратили щоб навести у будинках порядок. Їх же два, об'єднаних спільною терасою.

Ще два дні витратили на наведення ладу на подвір'ї та у клумбі. Руки та ноги відвалювалися, тіло ломило від не звичного навантаження нещадно.

Як насмішку над нами батьки вирішили влаштувати святкові посиденьки після нашого прибирання. Та вони з нас точно знущалися. Ще й на дискотеку нас випровадили. 

Уххх, витончена помста у них, нічого не скажеш. Здавалося і наказали, а тут і свято організували і на гуляння відправили, та ще й жодних відмовок не прийняли. 

От і мусили сходити, та тільки на годинку, бо мало за столиком не заснули. Вирішили не ганьбитися і побрели додому відсипатися. В такому стані тільки на сон і тягне.