Читати книгу - "Три місяці для себе, Юджин Перо"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Два місяці моєї запланованої і повністю розписаної відпустки пролетіли, здавалося, в одну мить. Я страшенно скучила за Сашею і мамою, і ще більше надихнулася новими враженнями, після побачених красот. І, чого брехати, тепер мені хотілося трохи осісти на одному місці і не літати у відпустку більше, ніж на тиждень. А особливо не літати у відпустку одній. Але, з іншого боку, моя особиста обіцянка, яку я дала сама собі, виконана.
Незважаючи на те, що хвороби більше немає, я все-таки приділила собі три місяці. Зрозуміла, наскільки прекрасно жити, насолоджуватися кожною миттю прожитого дня. Ну а ще я витратила всі свої заощадження. Реально, виявилося, що відпочинок – це не тільки нові враження, але ще й бездонна яма, яка просто поглинає гроші з блискавичною швидкістю.
– Дівчино, ми приїхали, – промовив таксист, вириваючи мене з купи власних думок.
– Дякую, – розплатившись із чоловіком за проїзд, я вийшла з таксі, подивившись на багатоповерховий будинок. Ще до того, як я поїхала, Саша віддав мені ключі від своєї квартири. Чоловік хотів, щоб після мого приїзду ми вже офіційно почали жити разом, не бігаючи туди-сюди.
Забравши свою величезну валізу, я хитро посміхнулася, вже думаючи про те, як зрадіє Саша, коли побачить мене. Про свій приїзд я йому не розповіла, хоч і ледь не попалася на обмані перед рейсом. Мені хотілося зробити йому сюрприз, як він мені зробив місяць тому, несподівано з'явившись у Бразилії. Особисто я від його сюрпризу була в дикому захваті й хотіла, щоб він також відчув подібні емоції. Безумовно, якби він тоді не приїхав, я б не витримала далеко ще майже три тижні сама.
Зайшовши у квартиру, я похитала головою, побачивши скрізь стерильну чистоту. Ось уже кого точно не зловиш на безладі. Педантична натура чоловіка проявлялася в кожній деталі його життя. Сподіваюся, після нашого спільного проживання це не викличе непорозумінь. Хоча, ми ж не один день до цього жили разом, і жодних проблем не було. У мене, якщо так подумати, немає звички речі розкидати або залишати брудний посуд, якщо я не поспішаю на роботу.
Затягнувши валізу до спальні, я пішла у ванну кімнату, бажаючи прийняти душ, а потім вбралася, дивлячись на час. Зараз була тільки третя година дня і Саша ще має бути на роботі. І я взагалі не здивуюся, якщо весь цей час він так чи інакше затримувався на роботі, щоб швидше закінчити всі справи. Так уже вийшло, що він полюбляє подібним чином доробляти справи і не раз я теж залишалася з ним допізна на роботі. Хоча, зараз уже невідомо, чи справді потрібно було понаднормово попрацювати, чи хтось навмисно мене затримував, щоб я нікуди не пішла гуляти.
Подивившись у дзеркало, перевіривши свій зовнішній вигляд, я задоволено кивнула. Уже почалася рання осінь, тому було трохи прохолодно. Добре ще, що я встигла перевезти перед своїм відпочинком речі й досить швидко знайшла легке пальто в гардеробі.
Не затримуючись більше, я знову викликала таксі, а опісля поїхала до офісу, не в силах стримати посмішку. У мене було стійке відчуття, що цей сюрприз вийде на ура. Я буквально притоптувала від нетерпіння і бажання якомога швидше дістатися до місця призначення. Безумовно, якби в мене були крила, я б уже давно подолала цю відстань.
Розплатившись, наспіх подякувавши водієві, я поспішила до офісу, зустрічаючи співробітників нашої фірми по дорозі і бачачи їхні витягнуті обличчя. Здавалося, що мене вже потихеньку всі почали забувати, так сильно дивуючись. Або, можливо, вони не очікували, що я несподівано з'явлюся. Звісно, ні для кого не було таємницею, що я поїхала у відпустку, але така тривала відпустка, природно, могла спричинити різні чутки. Не здивуюся, якщо виявиться, що всі вже думали, що я звільнилася, і між нами із Сашею немає жодних стосунків.
Вийшовши з ліфта на потрібному мені поверсі, не припиняючи вітатися з усіма, я широко посміхнулася, коли побачила широко розкриті від здивування очі Віоли. Для неї моя несподівана поява також стала сюрпризом.
– Начальник у себе? – Запитала лукаво.
– У себе, – кивнула подруга. – Поліно! Ой, – затуливши рота руками, вона потягнула мене до себе і без слів попросила тримати рот «на замку».
– Що таке? – Запитала пошепки.
– Зараз побачиш шоу, – скрививши губи від легкої зловтіхи, відповіла вона, а потім кивнула на двері Саші.
Здригнувшись від несподіванки, коли в кабінеті щось голосно стукнуло, я з іще більшим запитанням в очах подивилася на подругу. Що відбувається? Чому Саша так нервує? Хоча, судячи з поведінки Віоли, це вже не вперше таке відбувається.
– Геть пішла! Звільнена! Швидко збирайся і щоб я тебе більше тут не бачив! – Прокричав голосно чоловік, і я вже почала поглядати на двері. Може, ще не пізно піти?
– Віоло, що відбувається?
– Це новенька помічниця Дмитра Івановича, – усміхнувшись, поділилася інформацією подруга. – Уже шоста за ці два місяці.
– І що з нею не так?
– Або вона дурепа, або ж клеїлася до твого Олександра Миколайовича. Чомусь після розмов про ваші стосунки ці дівчата сміливіші. Напевно, вони думали, що раз ти змогла, тоді й вони зможуть. Наївні.
Холодно хмикнувши, я холодно примружилася. Наївні? О ні, це не наївність, а справжнісіньке нахабство. Та як вони взагалі посміли на чужого ідеального чоловіка свої дзьоби розкрити?
– Краще біжи швидше, поки я тебе сама звідси не викинула, – промовила крижаним голосом, коли з кабінету вискочила перелякана дівчина зі значним декольте.
– А ти хто?
– Майбутня дружина Олександра Миколайовича, – видихнула приглушено, а після холодно посміхнулася, починаючи наближатися до дівчини.
Спантеличено подивившись на мене, дівчина, здавалося, здригнулася, а потім швидко забігла до кабінету помічника, закривши за собою двері. Злякалася, полохлива яка. Не боїться, що я чекати її тут буду?
– Поліно?
– Не очікував мене тут побачити? – Ображено запитала, подивившись на коханого чоловіка. Звісно, зрозуміло, що він не винен, що на нього дівчата, наче бджоли, злітаються, але все одно прикро.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Три місяці для себе, Юджин Перо», після закриття браузера.