Читати книгу - "Стережіться, пане ректоре, або Справу веде потраплянка!, Софія Малинська"

З такими не завадять лестощі, проте не надто нав’язливі, аби не викликати недовіру. Й тиснути на них треба м’якше, ніж на інших.

— Скажіть, пане Роттусе, ви зможете впізнати злочинця за його магічним відбитком?

— Не впевнений, — не став брехати дух, хай і не надто радий був у цьому зізнаватися, — Він досить розумний. Гадаю, аура була замаскована.

— А як щодо цього? Агата розповіла мені, що душа Арієстель була знищена ще в підземеллі, а вона прийшла в себе лише посеред допиту, багато годин потому. Увесь цей час її контролювали за допомогою артефакту?

Дух не поспішав відовідати, якось напружено подивившись на хазяйку. А саме хазяйкою для нього Агата і була, нехай і сама цього досі не усвідомлювала.

Прямий доказ цьому — слухняність духа після наказу.

— Припускаю, що так. Це найлогічніше пояснення. Справа у тому, що, поки душа Агати не закріпилася в тілі Арієстель, я якоюсь мірою був майже мертвий. Зізнаюся, я і зараз не цілком… В своїй звичній формі. Інакше дізнався б про артефакт набагато раніше. І поки не можу сказати скільки часу мені знадобиться на відновлення. 

Я кивнув, приймаючи відповідь.

Кепсько, але очікувано.

— Ну і останнє. Агата згадувала, що у спогадах ви попереджали її, що вона має спіймати та зупинити злочинця, поки він не закінчив почате. Яким, на вашу думку, буде його наступний крок?

— Тепер? Знаючи про артефакт контролю? Гадаю він скористається моїм зв’язком з Агатою, аби використати нас обох. Висмоктати силу, чи спрямувати її на щось… Хай там що він затіяв, для нас це не принесе нічого хорошого. До речі про цю гидоту в неї на шиї. Коли ви збираєтеся її позбутися?

Ми з дівчиною мовчки перезирнулися, а тоді я відповів:

— Щойно знайду спосіб деактивувати його, щоб він не завдав їй шкоди. Я відправив листа одному знайомому артефактору, аби домовитися про зустріч на цих вихідних.

Щоправда, й досі не отримав відповіді.

Люк завжди був трохи… Собі на умі. Як і більшість майстрів більш-менш видатного рівня. Чудернацький відлюдник, проте не без клепки в голові.

Звісно, до майстрів вищого рівня не дотягував, проте цікавився їхньою роботою.

Я не мав сумніву: це завдання він теж сприйме, мов цікаву задачку, яку треба розв’язати.

Але для цього він мав прочитати клятого листа.

Щось мені підказувало, що Люк його все ж не прочитає, й мені доведеться навідатися до нього особисто.

— І як ви збираєтеся убезпечити Агату до тих пір? — прискіпливо запитав Роттус, — Чи ви сподіваєтеся, що злочинець ніяк не діятиме аж до вихідних?

Це було влучне і справедливе запитання.

Взагалі було б непогано заховати дівчину на деякий час. Але не було жодних шансів на те, що батьки Арієстель та злочинець цього не помітять. І, якщо в першому випадку усе могло спричинити лише скандал, то у другому — спровокувати втечу злочинця, чого ніяк не можна було допустити.

— Я приставлю до Агати додаткову охорону. Декого, хто зможе всюди її супроводжувати та пильнувати, не викликаючи ні в кого зайвих підозр.

— Тобто першокурсника? — зневажливо пирхнув дух, — Багато ж він зможе проти того, хто користується подібними цяцьками, й порушує закон!

— Цей — достатньо, — спокійно відповів я.

Врешті, з нього такий самий першокурсник, як із мене.

Так, аби викрити колишнього ректора, нам з Вільярдом довелося підключити трохи фантазії. І одного мого підлеглого.

На жаль, його впустили. Та, через усі останні події, він так і залишився як учень на першому курсі під прикриттям, під ілюзією справжнього адепта.

Сподіваюся, із цим завданням він впорається краще.

Під кінець нашої розмови Агата вже ледь-ледь не куняла, тримаючись на чистій впертості навпіл з цікавістю. Однак я бачив, що слабкість знову бере над нею верх, й не збирався погіршувати її стан.

Тим паче, що нічого корисного вже від духа не почую.

— Вам краще відпочити, — видихнув я, дивлячись на дівчину, — Я посилю захист кімнати, і подбаю, аби ви не пропустили вечерю. І ще, пару днів, мабуть, варто пропустити лекції. Я видам відповідне розпорядження згідно з висновком цілителя академії.

— Заждіть! — вона раптом підхопилася з ліжка, й майже відразу хитнулася назад, не втримавшись на ногах, — Але ж я і без того багато пропустила! І ще, завтра я маю бути на додатковому занятті з магічного контролю, аби те, що сталося сьогодні не повторилося.

— Враховуючи вашу жагу до знань, не думаю, що для вас це стане великою проблемою. А щодо додаткових занять — в жодному разі. Вам зараз не можна користуватися магією, й, як ви розумієте, не рекомендується залишатися наодинці навіть на короткий час.

— Але ж…

— Якщо для вас це так важливо, я особисто займатимусь з вами практикою. Однак не раніше, ніж дозволить цілитель.

Дівчина виглядала засмученою, але не сперечалася. Тільки спитала:

— А як щодо підручників, про які ми говорили?