Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

Дається визначення поняття, характеризуються джерела і структура криміналістичної інформації, яка використовується для вивчення обвинуваченого (діагностика, дослідження, прогнозування). Другий розділ присвячено характеристиці процесуальних засобів і криміналістичних методів та сучасних інформаційних технологій, що використовуються для збирання інформації про особу обвинуваченого (правові, етичні, етнічні, психофізіологічні, організаційні та техніко-технологічні аспекти). В третьому викладено (сформульовано) нові наукові напрями дослідження обвинуваченого при розслідуванні злочинів: алгоритмізація, програмування й моделювання. Усі ці напрями та аспекти можуть правильно розвиватися лише на комплексній науковій основі міжгалузевих, міждисциплінарних досліджень.

В. Криміналістична діагностика — це галузь криміналістики, що вивчає закономірності, методи і засоби розпізнавання криміналістичних об’єктів, що базуються на них, з метою судового доказування, отримання судових доказів. Криміналістична діагностика спрямована на розпізнавання стану, події, явища, процесу. Так, за слідами босих ніг можна не тільки ототожнити людину, а й з’ясувати напрямок та швидкість її руху, факт перенесення вантажу, дефекти опорно-рухового апарату, фізичний стан. За слідами злому роблять висновок про застосований спосіб, професійні навики зломщика, його фізичну силу, кмітливість тощо.

Поняття “діагностичне дослідження” включає таке: визначення властивостей і стану об’єкта; з’ясування обставин пригоди; встановлення причинного зв’язку між відомими фактами. Діагностичні дослідження допомагають з’ясувати фактичний стан об’єкта (чи є справжнім вибуховий механізм, чи обтискували пломбу повторно після розпечатування), встановити його попередній вигляд (прочитати заводський номер, вибитий на пістолеті і стертий злочинцями).

При діагностичному аналізі слідів, виявлених на місці пригоди, можна встановити обставини злочинної події. За слідами можна встановити механізм такої події або його віддалені елементи, з’ясувати черговість утворення слідів і на цій основі — послідовність дій злочинця. Наприклад, за формою, станом і розташуванням плям крові вдається визначити місце вчинення пошкоджень потерпілому, чи переміщали його тіло, де воно перебувало, в якому положенні тощо. За слідами пострілу встановлюють його напрямок і дистанцію, характер і цільове призначення використаної зброї, наявність у того, хто стріляв, певних навичок тощо. До діагностичних належать і ті дослідження, які пов’язані з аналізом співвідношень між фактами та об’єктами. Вони дають змогу з’ясувати наявність (відсутність) причинного зв’язку між діями і наслідками, що настали.

Процес криміналістичної діагностики включає кілька стадій. Спочатку ґрунтовно вивчаються ознаки об’єкта (явища, події) за його відображеннями або в натурі. Потім на основі висновку про характеристику (властивості) об’єкта або умови перебігу події їх зіставляють з типовими ситуаціями (типовою моделлю) подібної злочинної події. Це допомагає з’ясувати, які закономірності виявилися в цьому випадку, встановити відхилення від типового варіанта. На основі узагальненої інформації роблять висновок про причини явища, механізм події, властивості об’єкта. Так, комплексний діагностичний аналіз усієї сукупності слідів дає змогу з’ясувати динаміку дорожньо-транспортної пригоди: швидкість і напрямок руху транспортних засобів до моменту їх зіткнення; місце, лінію, кут і динаміку зіткнення автомобілів, їх подальше переміщення тощо.

Криміналістична діагностика активно використовується при розкритті та розслідуванні злочинів як ефективний метод встановлення істини у кримінальних справах.

Криміналістична діагностика слідів пам’яті людини. Криміналістична наука розрізняє сліди ідеального відображення — суб’єктивні копії матеріальних об’єктів у пам’яті людини та матеріального — результати енергетичної взаємодії різноманітних матеріальних об’єктів, що їх піддають безпосередньому вивченню. Останні досить повно вивчені криміналістичною наукою і успішно використовуються у слідчій практиці, оскільки сьогодні розроблено надійні інструментальні засоби та методи виявлення, фіксації і використання матеріальних слідів в інтересах кримінального судочинства. Однак, як показує аналіз слідчої практики, значний обсяг відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого, стає відомим лише через свідчення людей, які сприймали і відобразили у своїй пам’яті елементи злочинної події. Тривалий час наука криміналістика не мала достатньо ефективних інструментальних, експертних методів, засобів і прийомів виявлення, фіксації та використання слідів зазначеного класу в процесі розслідування.

Фундаментальні дослідження фізіологів, психологів, нейрофізіологів надали реальну можливість встановити зв’язок внутрішнього (психічного) відображення з об’єктами та явищами зовнішнього матеріального світу, причому ще І. Сеченов науково довів, що зміст внутрішнього відображення виявляється зовні в поведінці людини (її реакціях). Розвиваючи цей напрям фізіологічних досліджень, науковці встановили, що нервова система відображає зовнішній світ, створюючи внутрішню модель зовнішнього середовища, а акт поведінки — це відображення в зовнішньому середовищі того, що є всередині організму, і інтерпретується як реакція (відповідь) організму на емоційні подразнення.

Керуючись цими науковими міркуваннями, в криміналістичній практиці розроблено прийоми і рекомендації, які дають змогу за зовнішніми реакціями і поведінкою допитуваного встановити, який предмет допиту викликає у нього найбільшу емоційну напруженість. Створений емоційний стан допитуваного свідчить про наявність у нього сліду пам’яті, що приховується від слідчого. Однак істотним недоліком зазначених рекомендацій є їхня суб’єктивність, бо єдиним засобом пізнання є органолептичний метод, тому ця обставина викликає гостру полеміку серед учених і практичних працівників про об’єктивність, надійність, наукову обґрунтованість і вірогідність цього методу, а отже, і правомірність його використання в слідчій практиці. Така ситуація зумовлена тим, що на сьогодні відсутні ґрунтовні експериментальні дослідження в цій галузі криміналістичних знань. Крім того, досить складно слідчому дати однозначну оцінку проявам емоційної напруженості особи, оскільки для впізнання цих слідів-проявів він використовує суб’єктивні органолептичні методи і прийоми. Результати досліджень фізіологічного стану людини як у типових, так і в екстремальних ситуаціях показують, що цілий ряд компонентів емоційної напруженості піддається саморегуляції. Таким чином, розв’язати цю досить складну проблему можна тільки за допомогою експериментальних досліджень із застосуванням інструментальних вимірювальних методів і засобів для вивчення різних характеристик мови в стані емоційної напруженості. Це підтверджує тезу про те, що проблема виявлення залежності особливостей мовної діяльності від особливостей стану людини є сьогодні досить актуальною для криміналістичної науки і слідчої практики. Розробка цієї проблеми насамперед зробить певний внесок у дослідження такої важливої теоретичної проблеми, як побудова детерміністської моделі мовної діяльності, а також дасть змогу вирішити цілу низку практичних завдань, які пов’язані з мовним аспектом психології людини, зокрема таке завдання кримінального судочинства, як об’єктивна діагностика стану людини за характеристиками її мови.

Визначаючи шлях вирішення вибраної проблеми, ще в 1978 р. учені зорієнтувалися на те, що успішне її розв’язання і розвиток науки про мовну діяльність взагалі можливі лише на стику ряду наук, які вивчають ці проблеми. Це зумовило використання в рамках дослідження даних психології, нейрофізіології, лінгвістики, криміналістики та інших наук.

Із всієї різноманітності психічних станів людини стан емоційної напруженості було вибрано із таких міркувань.

1. Як зазначають учені-психологи, що досліджують особливості емоційних станів людини, наявність певних потреб, мети, до якої людина прагне, і цінностей, які вона визнає, надають певної значущості життєвим ситуаціям, у яких вона перебуває. На основі відображення цих ситуацій у людини і виникають емоційні переживання, які справляють значний вплив на