Читати книгу - "Хрещений Батько"

щоб надати кожному з них вигляду якогось острівця напівінтимності.

Ніно побачив біля дивана столик з чашею з льодом, склянками, пляшками спиртного і тацею з сигаретами.

Він підніс Діні Данн сигарету, припалив, а тоді нахімічив напої для обох. Вони не розмовляли. За кілька хвилин світло в залі погасло.

Ніно чекав чогось несамовитого, зрештою, він стільки начувся про легендарну голлівудську розбещеність. І все одно виявився не готовим до пожадливого нападу Діни Данн на його статевий орган, навіть без жодного лагідного підготовчого слова. Він і надалі відсьорбував із склянки і дивився фільм, але не чув смаку віскі і нічого не бачив на екрані. Ніно був збуджений як ніколи, але частково це пояснювалось тим, що жінка, яка його вдовольняла в темряві, була кумиром його хлопчачих мрій.

Проте його чоловіча гідність все ж таки була уражена. Отож коли всесвітньовідома Діна Данн наситилась і привела до ладу його одяг, він вельми холодно зробив для неї в темноті новий коктейль, припалив нову сигарету і промовив найспокійнішим, який тільки може бути, голосом.

— Схоже, що це справді чудовий фільм.

Ніно відчув, як Діна Данн напружилась поряд з ним на дивані. Невже вона очікувала якогось компліменту? Ніно налив собі повну склянку з першої ж пляшки, яку намацав у темряві. Пішла вона подалі. Вона повелась з ним як з останньою проституткою чоловічої статі. Невідь-чому він тепер відчував холодну лють до всіх жінок, що зібралися тут. Вони дивилися фільм ще з чверть години. Ніно відсторонився, щоб не доторкуватись до її тіла.

Згодом Діна Данн хрипко прошепотіла:

— Не корч із себе сопливого шмаркача, адже тобі сподобалося. Ти ж підскочив мало не до стелі.

Ніно відпив із склянки і відповів у своїй звичній розв'язній манері:

— Ет, це що. Ти б побачила, коли я збуджуюсь, отоді...

Вона хихикнула і вже мовчала до кінця перегляду. Нарешті фільм скінчився і увімкнули світло. Ніно роззирнувся навколо. Він спостеріг, що тут у темряві відбулася і справжня вакханалія, хоча, як це не дивно, він не почув ані звуку. Але декотрі з дам мали той важкий вигляд жінок і ясним промінним поглядом, який виказував, що вони щойно зазнали чималої втіхи. Глядачі неспішно потяглися і кінозалу. Діна Данн негайно залишила його, щоб переговорити з літнім чоловіком, в якому Ніно впізнав відомого артиста. Лише зараз, побачивши його вочевидь, Ніно зрозумів, що то нікчема.

Ніно старанно дудлив своє віскі. До нього підійшов Джоні Фонтане і запитав:

— Здорово, хлопче. Ну як ти провів час?

— Не знаю, — ошкірив зуби Ніно. — Коли приїду додому, зможу розповісти сусідам, що Діна Данн мала мене.

— Вона ще може виправитися, — зареготав Джоні, — якщо запросила до себе. Вдома вона краща. Чи маєш запрошення?

Ніно заперечно схитнув головою.

— Знаєш, я вельми захопився фільмом, — сказав він, але на цей раз Джоні не розсміявся.

— Не валяй дурня, хлопче, — сказав Джоні, — така дама може принести тобі чимало користі. А ти звик усім легковажити. Боже, мені ще й досі сняться кошмари, коли я згадую тих бридких курв, яких доводилося уговтувати.

П'яно розмахуючи склянкою, Ніно відповів на повний голос:

— Ага, вони були бридкими, але ж жінками.

З кутка кімнати Діна Данн обернулася і глянула на них. Ніно підніс свою склянку, вітаючи її.

— Гаразд, — зітхнув Джоні Фонтане. — Ти селюк неотесаний, тільки й того.

— І змінюватися не збираюсь, — відповів йому Ніно з блаженною п'яною посмішкою.

Джоні чудово його розумів. Він бачив, що Ніно не такий вже й п'яний, як прикидається. А Ніно прикидався для того, щоб мати змогу сказати все те, що, як йому здавалося, було надто образливе, щоб говорити своєму новому голлівудському патрону у тверезому стані. Джоні обняв Ніно і приязно мовив:

— Бісова ти душа, Ніно, знаєш, що у тебе залізний контракт на цілий рік; і тому можеш говорити й чинити, що заманеться, і я не зможу вигнати тебе.

— Ти не зможеш мене вигнати? — перепитав Ніно з п'яною підступністю.

— Ні, — підтвердив Джоні.

— Тоді йди ти...

На мить Джоні охопила несподівана лють. Він бачив безтурботну посмішку на обличчі Ніно. Але останнім часом він став мудрішим чи, можливо, власне падіння з вершин артистичної слави зробило його розсудливішим. В цей момент він зрозумів Ніно, зрозумів, чому його партнер по спільних виступах в їхні юні роки так і не досяг успіху і чому тепер намагається зруйнувати будь-які шанси на успіх. Цей Ніно не хотів платити жодної ціни за успіх і навіть ображався, коли щось робилося задля його благополуччя.

Джоні взяв Ніно під руку і вивів з будинку. Ніно ледве перебирав ногами. Джоні говорив до нього, заспокоюючи:

— Гаразд, хлопче, співай лише для мене, я хочу заробити на тобі якийсь гріш. А в твоє життя я не влазитиму. Чини як хочеш. Домовилися, пейзане? Від тебе вимагається лише співати для мене і заробляти мені гроші, бо я сам уже відспівався. Втямив, друже, чи не дуже?

Ніно випростався.

— Я співатиму для тебе, Джоні, — сказав він, язик йому заплітався, його ледве можна було зрозуміти. — Зараз я кращий за тебе. Я завжди був кращим за тебе співаком, чи ти це знаєш?

Джоні стояв, обмірковуючи: так ось у чім справа. Він знав, що коли він був при голосі, Ніно просто проходив по іншій категорії і ніколи не зрівнювався з ним від самого початку, як вони почали співати ще хлопчиками. Він бачив, що Ніно чекає на відповідь, п'яно похитуючись у світлі каліфорнійського місяця.

— А не пішов би ти...— лагідно озвався Джоні, і вони засміялися разом, як колись давно, коли обидва ще були однаково молодими.

***

Коли до Джоні Фонтане дісталась звістка про замах па дона Корлеоне, він стурбувався не лише за Хрещеного Батька. Його непокоїло, чи не накрилось фінансування нової кінокартини. Він хотів податися до Нью-Йорка, щоб засвідчити в лікарні повагу своєму Хрещеному, але йому порадили не робити нічого, що могло б набути небажаного розголосу, — дон Корлеоне був би категорично проти цього. Отож Джоні вичікував. Через тиждень від Тома