Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

Як бачимо, прізвища Баглай та Баглаєнко наявні лише в чотирьох полках. Із 7 прізвищ 3 припадають на Прилуцький полк, 2 — на Корсунський і по одному — на Чигиринський та Уманський полки. До цих сімох прізвищ слід, очевидно, віднести прізвище козака Миргородського полку — Балгаєнко Степан /392; сотня Лубенська-сільська/, у якому, певно, сталася перестановка — гл- на — лг- /явище, відоме як індійським, так і слов'янським мовам — пор. цікавий приклад: хінді тобра — укр. торба/. З чого випливає, що на українському грунті можлива й форма прізвища Баглай — Балгай.

Таким чином, носії прізвищ Баглай, Баглаєнко фіксуються на Правобережжі й Лівобережжі, причому порівну — по 4. На Правобережжі ці прізвища зосереджуються у трикутнику Корсунь — Чигирин — Умань, а на Лівобережжі — по лінії Миргород — Прилуки; основна маса прізвищ тут припадає на прилуцький ареал, де засвідчено три з чотирьох прізвищ. У Корсунському ж полку наявні тільки прізвища Баглаєнко, а Баглай, від якого вони утворені, відсутнє. Усі прізвища концентруються на південь, південний схід і схід від Києва; цей ареал можна вважати ареалом найбільшого поширення розглядуваних прізвищ.

Прикметно, що слово баглай відбилося і в українській топонімії та гідронімії. У Волочиському й Старокостянтинівському районах Хмельницької області є населені пункти Баглаї; річка Баглаї тече у водозборі Південного Бугу (СГУ, 28), що важливо й показово, оскільки саме на Південному Бузі жили дандарії, індійські «кияни», засвідчені античними авторами. Вже саме існування цих назв заперечує тлумачення прізвища Баглай від укр. баглай «ледар», «незграба», «тюхтій» /РВЗ, 527/, бо річка або населений пункт так називатися не може.

Зважаючи на вкрай прискіпливе ставлення індійців до своїх імен і прізвищ, до їх ретельної прив'язки одне до одного, природно припустити, що прізвище Баглай у <178> його індійського носія не випадково поєднане з іменем Гопал. Гопал /санскр. Гопала/ — одне з імен Крішни, восьмого втілення сонячного бога Вішну. Це ім'я Крішни теж досить рясно відбите в запорозьких козаків, зокрема, і в полках з прізвищами Баглай і Баглаєнко. Яків Гупал /286; Кальницький полк, сотня Немирівська/; Петро, Андрус, Гарасим Гупало /278; Кальницький полк, сотня Терлицька/; Олекса Гупало /240;. Брацлавський полк, сотня Клебанська/; Омелян Гупалов /227; Уманський полк, сотня Романівська/; Семен Гупаленко /84; Черкаський полк, сотня Савина/; Фесько Гупаленко /388; Миргородський полк, сотня Хорольська/; Грунь Гупаленко /417; Полтавський полк, сотня 0пушлівська/. Сюди ж, очевидно, й прізвище Степан Гупаненко /350; Кропивнянський полк/, тим більше що в сусідніх Миргородському й Полтавському полках засвідчені прізвища Гупаленко.

Із топонімів до цього ряду відносяться с. Гупали на Волині, урочище Гупалівщина на Звенигородщині, озеро Гопло в Польщі. Як бачимо, прізвище Гупал і похідні від нього засвідчені в 7 з 16 полків, усього 10. Найбільше їх у трикутнику Брацлав—Кальник—Умань, разом 6, причому на Кальницький полк їх припадає 4. У цьому трикутнику немає жодного прізвища Гупаленко, з чого можна зробити обережне припущення, що центром поширення прізвищ на Гупал- є ареал Кальника.

Оскільки індійське прізвище Баглай поєднане з іменем Гопал, отже, з Крішною, то можна припустити, що й прізвище Баглай пов'язується з якимись реаліями, стосовними Вішну-Крішни. У цьому плані привертає увагу слово хінді багла — «журавель», «чапля», утворене від санскр. бака з тим самим значенням при допомозі суфікса — ла / СРС, 460; ХРС ІІ, 196/. В такому разі, прізвище Баглай похідне від багла й пов'язується з журавлем або чаплею. У ряді мов назви для журавля і чаплі співпадають, змішуються, і давні індоєвропейці, на думку вчених, навряд чи особливо розрізняли цих птахів. Назва чапля значно пізніша від назви журавель, і в різних мовах назва її походить або від означення різкого крику, або від своєрідної манери пересуватися на своїх високих лапах.

Таке припущення підтримує те, що в племені Крішни, судячи з фактів, тотемним птахом якраз і був журавель. Канса, дядько Крішни, котрий увесь час намагався звести небожа зі світу, бо йому провістили, що той скине його з трону, мав прізвисько Каланкура — «Журавель». Той же Канса, аби розправитися з Крішною, підіслав до нього асура в подобі журавля на ім'я Бака, але юний пастушок Крішна легко здолав його, через що й отримав епітет Бакаджіт — «Переможець Баки». Епітет Бакаджіт мав і Бгіма, один із героїв «Махабгарати», що вбив злого <179> ракшаса Баку /«Журавля»/, який заважав жерцям-брахманам здійснювати жертвоприносини. Бгіма доводився Крішні двоюрідним братом, оскільки мати Бгіми й батько Крішни — рідні сестра й брат. Ім'я Бака, «Журавель» мав Кубера — бог багатства, хранитель Індриних небесних скарбів, приятель і сусіда Шіви по горі Кайласа в Гімалаях, де обидва мешкали. Кубера, охоронець північної сторони світу, виявляє певну причетність і до слов'ян — батьком його був мудрець Вішравас. А це ім'я споріднене з Веслав, Віслав, і досі поширеним у деяких слов'янських народів. Жіночу форму його, наприклад, має відома польська поетеса, лауреатка Нобелівської премії Віслава Шимборська.

У «Махабгараті» мудрий брахман Бака Далбг'я славить Юдгіштхіру, старшого брата Бгіми й двоюрідного — Крішни. Далбг'я тут — прикметник від дарбга // далбга, слова на означення священної трави з гострими стеблами, різновид нашої осоки, неодмінної при різноманітних жертвоприносинах. Елемент дарбга входить у назву країни — Відарбга, царем якої був Бгішмака, батько Рукміні, дружини Крішни. Її він відбив у свого двоюрідного брата Шішупали, царя країни Чеді, якому в сутичці за Рукміні відтяв голову своєю божественною чакрою. Ім'я Бгішмака, тотожне українському прізвищу Бушмака, означає «Грізний» і сходить до санскритської основи із значенням «боятися». Таке ж значення й імені Бгіма /хінді — Бгім/, яке дещо несподівано виринає в наші дні як ім'я головного персонажу у фільмі «Білий Бім Чорне вухо». З цією ж основою споріднене ім'я ще одного героя «Махабгарати» — Бгішма, тотожне українському прізвищу Бушма. Індійський Бгішма був могутнім воїном і полководцем кауравів у їхній війні з пандавами, а пандави і каурави й собі двоюрідні брати.

В індійців є свято й спеціальний термін на означення його, пов'язане з журавлем і з богом Вішну. Існує уявлення, що одинадцятого дня світлої половини місяця картік /відповідає жовтню-листопаду/, бог Вішну прокидається від сну. П'ять наступних після цього днів,