Читати книгу - "Самсара УкраЇни, Остап Соколюк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Прости мені, — промовив я.
Вона поглянула на мене. Її злість минула. Риси її обличчя виглядали дуже ніжно, немов написані пастельними фарбами. Тонкі губи і гострий ніс, котрий я так полюбив.
— Тобі нема за що вибачатись. Я все одно…
Вона затнулась. Я побачив, що їй важко говорити.
— Все одно запам’ятаю тебе назавжди, — Самса прикрила очі рукою, але я помітив сльози.
— Прости мені… — повторив я глухим голосом.
«Прощай», — мало воно означати.
Буревій, можливо, зараз ти робиш найбільшу помилку у своїх життях. І скільки б ти не жив — ти все одно будеш її повторяти. Тому що є речі, до яких ти просто не готовий. Або ж не призначений.
Я тихо покинув кухню. На вішаку у передпокої висіла чудова зимова куртка. Якраз на мій розмір. Я вдягнув її.
У когось хороше почуття гумору?
«Боги, схоже, люблять забирати у тебе все, що ти любиш», — подумав я і покинув дім нашої мрії.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Самсара УкраЇни, Остап Соколюк», після закриття браузера.
