Читати книгу - "Людина розумна"

За буддистським віровченням, сам Ґаутама досяг нірвани та повністю звільнився від страждань. З того часу його стали називати «Будда», що означає «Просвітлений». Решту свого життя Будда провів, роз’яснюючи своє відкриття іншим, аби всі могли звільнитися від страждань. Він звів своє вчення до одного-єдиного закону: страждання виникає з прагнення; єдиний спосіб повністю звільнитися від страждання – це повністю звільнитися від прагнення; а єдиний спосіб звільнитися від прагнення – це привчити свідомість сприймати реальність такою, як вона є.

Цей закон, відомий як Дхарма, або Дхамма, буддисти вважають універсальним законом природи. Те, що «страждання виникає з прагнення», є правдою завжди та скрізь, так само, як у сучасній фізиці E завжди дорівнює тс2. Буддисти – це люди, які вірять у цей закон та спираються на нього у своїх діях. Віра в богів, з іншого боку, не має для них великої ваги. Перший принцип монотеїстичних релігій звучить так: «Бог існує. Чого Він хоче від мене?» Перший принцип буддизму є таким: «Страждання існує. Як мені його уникнути?»

Буддизм не заперечує існування богів – вони зображуються як могутні істоти, які здатні посилати дощі та перемоги, – але вони не мають жодного впливу на закон, за яким страждання виникає із прагнення. Якщо свідомість людини звільняється від усіх прагнень, жоден бог не може зробити її нещасною. І, навпаки, щойно у свідомості людини виникає прагнення, всі боги у всесвіті не можуть врятувати її від страждання.

Однак, дуже подібно до монотеїстичних релігій, досучасні релігії закону природи, на кшталт буддизму, ніколи насправді не позбувалися поклоніння богам. Буддизм розповідав людям, що їхньою кінцевою метою є повне звільнення від страждань, а не зупинки на цьому шляху, такі як економічне процвітання та політична влада. Проте 99 % буддистів не досягають нірвани, а навіть якщо й сподіваються зробити це у якомусь майбутньому житті, присвячують більшу частину свого теперішнього життя мирським досягненням. Тому вони продовжують поклонятися різним богам, таким як індуїстські боги в Індії, бонські боги в Тибеті та синтоїстські боги в Японії.

Більш того, з часом кілька буддистських сект розробили цілі пантеони Будд та святих бодхісаттв. Це люди та нелюдські істоти, які здатні досягти повного звільнення від страждань, але відмовляються від цього звільнення через співчуття, щоби допомогти безлічі інших істот, які все ще перебувають у пастці циклу нещасть. Замість поклоніння богам, багато буддистів почали поклонятися цим просвітленим та святим, просячи їх про допомогу не лише в досягненні нірвани, але й у вирішенні мирських проблем. Таким чином, по всій Східній Азії можна знайти багато Будд та бодхісаттв, які проводять свій час, посилаючи дощ, зупиняючи епідемії та навіть допомагаючи перемогти у кривавих війнах – в обмін на молитви, кольорові квіти, ароматний ладан та дари у вигляді рису і солодощів.

Поклоніння людині

Останні 300 років часто зображують як епоху поширення атеїзму, протягом якої релігії дедалі більше втрачали свою важливість. Якщо говорити про теїстичні релігії, це здебільшого так. Але, якщо врахувати релігії закону природи, тоді сучасність виявиться епохою релігійної гарячки, безпрецедентних місіонерських зусиль та найкривавіших релігійних війн в історії людства. Сучасна епоха стала свідком появи низки нових релігій закону природи, таких як лібералізм, комунізм, капіталізм, націоналізм та нацизм. Прибічники цих світоглядів не люблять, коли їх називають релігіями, і самі називають їх ідеологіями. Але це лише вправи з семантики. Якщо релігія – це система людських норм та цінностей, що ґрунтується на вірі в надлюдський порядок, тоді радянський комунізм був релігією не менше, ніж іслам.

Іслам, звичайно, відрізняється від комунізму, бо вважає надлюдський порядок, який управляє світом, породженням усесильного бога-творця, тоді як радянський комунізм не вірив ні в яких богів. Але буддизм теж не надто покладається на богів, а ми все одно звикли вважати його релігією. Подібно до буддистів, комуністи вірили в надлюдський порядок природних та непорушних законів, якими мають керуватися дії всіх людей. Тоді як буддисти вірять, що закон природи відкрив Сіддгартха Ґаутама, комуністи вірили, що закон природи відкрили Карл Маркс, Фрідріх Енгельс та Володимир Ілліч Ленін. На цьому схожість не закінчується. Подібно до інших релігій, комунізм теж мав свої святі тексти та книги пророків, приміром «Капітал» Маркса, які передвіщають, що історія скоро закінчиться неминучою перемогою пролетаріату. Комунізм мав свої свята та фестивалі, наприклад Перше травня та річниці Жовтневої революції. Він мав теологів – знавців марксистської діалектики, а кожен підрозділ Радянської армії мав свого капелана в особі комісара, а пізніше замполіта, який стежив за благочестям солдатів та офіцерів. Комунізм мав своїх великомучеників, святі війни та єресь, на кшталт троцькізму. Радянський комунізм був фанатичною та місіонерською релігією. Благочестивий комуніст не міг бути християнином або буддистом і мав поширювати слова Маркса та Леніна навіть ціною власного життя.

Релігія – це система людських норм та цінностей, що ґрунтується на вірі в надлюдський порядок. Теорія відносності не є релігією, бо (принаймні, досі) не існує жодних людських норм та цінностей, базованих на ній. Футбол не є релігією тому, що ніхто не стверджує, що його правила відображують надлюдські закони. Іслам, буддизм та комунізм є релігіями, бо все це – системи людських норм та цінностей, що ґрунтуються на вірі в надлюдський порядок. (Зверніть увагу на різницю між «надлюдським» та «надприродним». Буддистський закон природи та марксистські закони історії є надлюдськими, оскільки не були видані людьми. Проте вони не є надприродними.)

Деякі читачі можуть почуватися дуже незручно від такої аргументації. Якщо вам від цього буде легше, ніхто не забороняє вам і далі називати комунізм ідеологією, а не релігією. Це геть нічого не змінює. Усі світогляди можна поділити на богоцентристські релігії та безбожні ідеології, які стверджують, що базуються на законах природи. Але тоді, щоби бути послідовними, нам потрібно віднести принаймні деякі секти буддистів, даоїстів та стоїків до ідеологій, а не релігій. І навпаки, віра в богів зберігається всередині багатьох сучасних ідеологій та що деякі з них, зокрема лібералізм, не мають сенсу без цієї віри.

Було б неможливо дослідити тут історію всіх