Читати книгу - "Людина розумна"

нових сучасних світоглядів, зокрема тому, що між ними не існує чітких кордонів. Вони не менш синкретичні, ніж монотеїзм та доволі популярний сьогодні буддизм. Як буддисти могли поклонятися індуїстським божествам, а монотеїсти могли вірити в існування сатани, так само й типові американці в наші дні є одночасно націоналістами (вірять в існування американської нації з особливою роллю в історії), капіталістами вільного ринку (вірять, що відкрита конкуренція та прагнення до самозацікавлення є найкращими способами створити процвітаюче суспільство) та ліберальними гуманістами (вірять, що творець наділив людей певними невід’ємними правами). Націоналізм буде розглядатися в Розділі 18. Капіталізму – найуспішнішій із сучасних релігій – відведено Розділ 16, де роз’яснюються його головні вірування та ритуали. До гуманістичної релігії я звернуся на решті сторінок цього розділу.

Теїстичні релігії зосереджені на поклонінні богам. Гуманістичні ж релігії поклоняються людству, або, точніше буде сказати, Homo sapiens. Гуманізм – це віра в те, що Homo sapiens має унікальну та сакральну природу, яка фундаментально відрізняється від природи всіх інших тварин та всіх інших явищ. Гуманісти вірять, що унікальна природа Homo sapiens є найважливішою річчю у світі й визначає все, що відбувається у всесвіті. Вище добро є добром Homo sapiens. Решта світу та решта істот існують виключно на користь цього виду.

Всі гуманісти поклоняються людству, але вони не дійшли згоди щодо єдиного його визначення. З часом гуманізм розколовся на три ворожі секти, що борються за точне розуміння поняття «людство», так само як ворожі християнські секти боролися за точне визначення «Бога». Сьогодні найважливішою гуманістичною сектою є ліберальний гуманізм, прихильники якого вірять, що «людство» – це характеристика окремих людей, а тому свобода особистості є священною та недоторканною. За словами лібералів, сакральна природа людства зберігається всередині всіх без винятку людей із виду Homo sapiens. Внутрішнє ядро окремих людей надає значення світу та є джерелом всієї етичної та політичної влади. Поставши перед етичною або політичною дилемою, слід зазирнути всередину себе та дослухатися до нашого внутрішнього голосу – голосу людства. Головні заповіді ліберального гуманізму покликані захистити свободу цього внутрішнього голосу від зазіхань або шкоди. Ці заповіді загальновідомі як «права людини».

Саме тому, наприклад, ліберали протестують проти катувань та смертної кари. У ранній сучасній Європі вважалося, що вбивці порушують та дестабілізують космічний порядок. Для приведення космосу назад до рівноваги необхідно було катувати та публічно стратити злочинця, щоб усі могли бачити відновлення порядку. Відвідування огидних страт було улюбленою розвагою лондонців та парижан часів Шекспіра та Мольєра. У сьогоднішній Європі вбивство вважається порушенням сакральної природи людства. З метою відновити порядок теперішні європейці не катують і не страчують злочинців. Замість цього, вони карають убивцю способом, який вважають найбільш «людяним» з усіх можливих, таким чином зберігаючи та навіть відновлюючи його людську святість. Ушанування людської природи вбивці нагадує всім про святість людства та зберігає порядок. Захищаючи вбивцю, ми виправляємо те, що він порушив.

Навіть попри те, що ліберальний гуманізм освячує людей, він не заперечує існування Бога та, по суті, заснований на монотеїстичних віруваннях. Ліберальні віра у вільну та сакральну природу кожної людини є прямою спадщиною традиційної християнської віри у вільну та вічну людську душу. За відсутності вічної душі та Бога-Творця лібералам було б напрочуд складно пояснити, що такого особливого в окремо взятій людині розумній.

Іншою важливою сектою є соціалістичний гуманізм. Соціалісти вірять, що поняття «людство» є, скоріше, колективним, аніж індивідуалістичним. Вони вважають сакральним не внутрішній голос кожної окремої людини, а вид Homo sapiens у цілому. Тоді як ліберальний гуманізм шукає якомога більшої свободи для окремих людей, соціалістичний гуманізм шукає рівності між усіма людьми. За словами соціалістів, нерівність є найгіршим злочином проти святості людства, бо ставить зовнішні якості людей вище за їхню універсальну сутність. Наприклад, коли багаті ставляться вище за бідних, це означає, що ми цінуємо гроші більше за універсальну сутність усіх людей, яка є абсолютно однаковою як для багатих, так і для бідних.

Подібно до ліберального гуманізму, соціалістичний гуманізм побудований на монотеїстичному фундаменті. Ідея про те, що всі люди рівні, є переробленою версією монотеїстичного переконання, що всі душі рівні перед Богом. Єдиною гуманістичною сектою, яка дійсно порвала з традиційним монотеїзмом, є еволюційний гуманізм, найвідомішими представниками якого є нацисти. Від інших гуманістичних сект нацистів відрізняло інше визначення «людства», на яке глибоко вплинула теорія еволюції. На противагу всім іншим гуманістам, нацисти вірили, що людство не є чимось універсальним та вічним, а скоріше, мінливим видом, що може еволюціонувати або дегенерувати. Людина здатна еволюціонувати до надлюдини або дегенерувати до недолюдини.

Основною амбіцією нацистів був захист людства від дегенерації та сприяння його прогресивній еволюції. Ось чому вони стверджували, що необхідно захищати та плекати арійську расу, найбільш передову форму людства, тоді як вироджених представників Homo sapiens, на кшталт євреїв, ромів, гомосексуалістів та душевно хворих, треба поміщати в карантин та навіть знищувати. Нацисти пояснювали, що Homo sapiens, як вид, з’явилася, коли одна «вища» популяція давніх людей еволюціонувала, тоді як «нижча», на кшталт неандертальців, вимерла. Спочатку ці різні популяції були не більше, ніж різними расами, але поступово розвивалися незалежним чином, власними еволюційними шляхами. Це цілком може статися знову. За словами нацистів, Homo sapiens уже були поділені на кілька різних рас, кожна зі своїми власними унікальними характеристиками. Одна з цих рас, арійська, мали найкращі якості – раціоналізм, красу, добропорядність, гідність. Тому арійська раса мала потенціал, щоби перетворити людину в надлюдину. Інші ж раси, такі як євреї та чорношкірі, були сучасними неандертальцями, які володіли нижчими якостями. Якби їм дозволили розмножуватися, зокрема, укладати шлюби з арійцями, вони б погіршили всі людські популяції та призвели б Homo sapiens до вимирання.

Біологи вже розвінчали нацистську расову теорію. Зокрема, генетичне дослідження, проведене після 1945 року, продемонструвало, що відмінностей між різними лініями людей значно менше, ніж стверджували нацисти. Але ці висновки є відносно новими. Враховуючи стан наукових знань у 1933 році, нацистські вірування тоді навряд чи легко було спростувати. Ідеї існування різних людських рас, вищості білої раси та необхідності захищати й культивувати цю вищу расу були поширеними серед більшості західних еліт. Учені найпрестижніших західних університетів, використовуючи ортодоксальні наукові методи тих днів, публікували дослідження, які начебто доводили, що представники білої раси більш тямущі, етичні та чутливі, ніж африканці або індійці. Політики всіх мастей у Вашингтоні, Лондоні та Канберрі приймали як годиться, що їхнім завданням є завадити погіршенню та дегенерації білої раси шляхом, наприклад, обмеження